про партизан

[oksana107.livejournal.com]

З Доповідній записки М. Шеремета та К. Дубини М. Хрущову щодо перебування у партизанських з'єднаннях під командуванням О. Сабурова та О. Федорова (ЦДАГО. - ф. 1. - оп. 22. - спр. 61).

Comments

[oksana107.livejournal.com]

интересный документ, уже известный в УРБе
http://s009.radikal.ru/i308/1205/0f/2a9e3d914d30.jpg

[henrik-kvinto.livejournal.com]

оригінал документу походить із бази ОБД Меморіал - РГВА Ф.38692 , оп.1 , спр.28 , арк. 45 http://www.obd-memorial.ru:82/Memorial/TV/006/38692-0000001-0028/00000065.JPG

[henrik-kvinto.livejournal.com]

ще подібний док - Наказ відпускати полонених червоноармійців :





13.2.44 г. на х.Залесье Колковского р-на Волынской обл. задержана в х-ве Я…го нелегалка Ровенчук Елена Ефстафьева , находившимуся с нею бандиту «Черноморцу» удалось сбежать.
За подписью «Черноморца» изьят документ :

1. Против красноармейцев мы не выступаем. Уничтожаем только НКВД и партию /клику Сталина/ . На что нужно указывать пропаганде среди масс и армии.

Оружие добываем у каждого кр-ца. Каким способом ? Разным : крадем и разоружаем. Обезоруженных красноармейцев отпускаем , а партийных и НКВД посылаем в комитет.

2. При мобилизации в армию не идти , а кто попал в армии уходит с оружием. Все также прячутся на местах.

Кто с оружием создавайте вооруженные боевки (выбрав посвещенного войсковика за командира) , обороняйтесь но сами с оружием не выступайте до особого распоряжения , у тех кто хочет сбежать из красной армии оружие отбирайте ,

а сами они пускай прячутся у людей.
Вести сильную разложенческую пропаганду среди бойцов. Сексотов , полицию не хватать – наблюдать за ними.

В крайнем случае можно уничтожить только так чтоб след за ними пропал.

3. Подавайте точную информацию /кто убит и т.п./
Подробно напишите отчет что говорят большевики , что где и когда случилось

4. Посылаю Вам литературу для красноармейцев , раздавайте ее, чтоб они читали.

Черноморец.

Дело №1 с материалами Южной группы УПА Фонд 3. опись 14. том 1. Стр. 76.

[oksana107.livejournal.com]

http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/hdasbu-13-376-61-033.pdf

Інструкція в справі полонених. Якість документу дуже погана, але ж прочитати можна.

[barbuljak.livejournal.com]

до галичанских варваров всем далеко.Даже немцы удивлялись что их бандеровские холопы вытворяли с украинцами.

[oksana107.livejournal.com]

[barbuljak.livejournal.com]

у меня раньше на работе была старая печатная машинка и принтерок с плохим качеством.Похоже у Вятровича и Ко тоже))

[parador.livejournal.com]

Ага.

http://henrik-kvinto.livejournal.com/4081.html
http://urb-a.livejournal.com/4057767.html

Стільки історій...

До речі, почитай русмського, галичани — це пермяки.

[anderver.livejournal.com]

тобі доплачують за гон на галичан?))

[barbuljak.livejournal.com]

"...уповцы в день годовщины УПА решили преподнести своему "генералу" необычный подарок – 5 голов, отрезанных у поляков. Тот был приятно удивлен как самим подарком, так и находчивостью своих подчиненных.

Подобное "рвение" смущало даже видавших виды немцев. Генеральный комиссар Волыни и Подолья обергруппенфюрер Шене просил "митрополита" Поликарпа Сикорского унять свою "паству" 28 мая 1943 года: "Национальные бандиты проявляют свою деятельность также в нападениях на безоружных поляков. По нашим подсчетам, на сегодня замордовано 15 тыс. поляков! Колонии Янова Долина не существует".

В "хронике СС стрелковой дивизии "Галичина", которую вела ее Войсковая управа, имеется следующая запись: "20.03.44 г.: есть на Волыни, который, вероятно, уже в Галичине, украинский повстанец, который хвалится, что своей мотузкой удавил 300 душ поляков. Его считают героем".

Поляки издали десятки фолиантов таких вот фактов геноцида, ни один из которых бандеровцы не опровергли.

[esgalar-teren.livejournal.com]

* "...уповцы в день годовщины УПА решили преподнести своему "генералу" необычный подарок – 5 голов, отрезанных у поляков. Тот был приятно удивлен как самим подарком, так и находчивостью своих подчиненных.
Барбосяко, у тебе з Костєґом-Алітєтом "сімейний" підряд на піар фейків Масловського за допомогою ґуґла? УГліч за цей фейк уже вигрібав по сусалах, бачу, ти теж хочеш повторити його "бойовий шлях", перед тим, як повернутися до бані?

* Подобное "рвение" смущало даже видавших виды немцев. Генеральный комиссар Волыни и Подолья обергруппенфюрер Шене просил "митрополита" Поликарпа Сикорского унять свою "паству" 28 мая 1943 года: "Национальные бандиты проявляют свою деятельность также в нападениях на безоружных поляков. По нашим подсчетам, на сегодня замордовано 15 тыс. поляков! Колонии Янова Долина не существует".
Та невже? І де можна ознайомитися з повним текстом цього "прошєнія"?

* В "хронике СС стрелковой дивизии "Галичина", которую вела ее Войсковая управа, имеется следующая запись: "20.03.44 г.: есть на Волыни, который, вероятно, уже в Галичине, украинский повстанец, который хвалится, что своей мотузкой удавил 300 душ поляков. Его считают героем".
У якій-якій "хроніці"? Барбосяко, ти хоч один екземпляр цієї "хроніки" в очі бачив? Перекажи Варєжці, що її "приятель" Масловський тупо збрехав - ніякої "хроніки" Військова управа ДГ не вела.

* Поляки издали десятки фолиантов таких вот фактов геноцида, ни один из которых бандеровцы не опровергли.
Це не "бандерівці не спростували", це Барбосяка просто забанений у ґуґлі за упоротість і тупість. За останні 7 років більше десятка досліджень не на одну сторінку, якраз присвячені розбору подібний фейків. Хто ж тобі винен, що тебе в ґуґлі забанили, а в книгарню не пускають, бо від тебе руCCкім духом за кілометр тхне?

[barbuljak.livejournal.com]

1945 г.- в результате проведения общевойсковых операций крупные формирования УПА были разгромлены.(захваченный в плен командир соединения УПА-"Север" Юрий Стельмащук, кличка "Рудий" показал что потери его соединения состовляют 60%-личного состава и около 50%-вооружения)((см.: архив УСБУ в Волынской обл.Д.22085).
В данной ситуации перед руководством ОУН-УПА остро встала задача максимально сберечь свои кадры и дождаться начала "Чумы"(начала вооруженного конфликта между странами запада и СССР). Однако просто залечь на дно, было равноценно потери остатков боеспособности-"привыкли руки к топорам". ОУН-УПА была принята следующая тактика ведения боевых действий-ликвидировать лишние звенья в структуре управления УПА, расформировать крупные подразделения уровня "курень", "сотня" и перейти к действиям мелкими подразделениями уровня "чота"-"рой".(Кентій А.В. українська повстанська армія в 1944-1945рр.київ 1999.С.166-168).
Суть новой тактики заключалась в переходе к действиям мелкими группами по 10-15 человек, способными быстро маневрировать и менять места дислокации. Открытые вооруженные столкновения с частями Красной Армии и ВВ минимизировались, основной удар переносился на гражданскую администрацию и лиц, сочувственно относящихся к советской власти.(см.:Гос.архив СБУ Ф.13 Д. 372 Т.6 Л. 25-26)
НКВД также меняет тактику и начинает создавать специальные подвижные боевые отряды укомплектованные бывшими Ковпаковцами, бойцами войск НКВД, пограничниками. Отряды отличались высокой мобильностью, задачей их было преследование бандформирований вплоть до уничтожения. Все бы хорошо, но для успешного выполнения поставленных задач рейдирующим отрядам не хватало одного-надлежащего агентурного обеспечения. А вот тут начинается самое интересное.
Еще летом 1944г. один из сотрудников НКВД УССР старший лейтенант Кащеев обратился к наркому внутренних дел УССР В.Рясному с письмом, в котором предложил создать из перевербованных членов ОУН и вояк УПА "конспиративно-разведывательную группу". Разрешение было получено, и в августе того же года В.Кащеев приступил к формированию группы.(ГА СБУ. Ф.2. Оп. 54. Д.2.Т.1. Л.19.)
Из кого же состояли эти спецгруппы НКВД? А состояли они частью из сдавшихся в плен или натурализировавшихся воякив УПА, частью из бывших партизан, для проведения агентурной работы в группу включался офицер НКВД. Бывшие вояки УПА хорошо знали тактику действий, схроны, криевки действующих соединений УПА, благодаря чему такие формирования имели очень значительный успех в проведении операций на уничтожение бандформирований. Опыт создания спецгруп был также взят на вооружение чекистами из Прибалтики и успешно там применялся.
В 1945г. насчитывалось уже 156 таких спецгруп (1783человека). Многие из участников, в том числе и из бывших боевиков были представленны к правительственным наградам.
Вывод можно сделать следующий : ОУНвское подполье было ликвидировано самими же бывшими боевиками ОУН.

[esgalar-teren.livejournal.com]

* 1945 г.- в результате проведения общевойсковых операций крупные формирования УПА были разгромлены.(захваченный в плен командир соединения УПА-"Север" Юрий Стельмащук, кличка "Рудий" показал что потери его соединения состовляют 60%-личного состава и около 50%-вооружения)((см.: архив УСБУ в Волынской обл.Д.22085).
Не хочу тебе, Барбосячко, розчаровувати, але нічого такого Юрій Стельмащук не "показал".
Це Масловський вам з Варєжкою показав... але дещо інше і менш приємне. До речі, у "Архіві УСБУ в Волинській області" д. 22085 ти можеш шукати до циганської паски, бо його там немає.

* В данной ситуации перед руководством ОУН-УПА
Угу, керівництвом РККА-ВКП(б).

* Вывод можно сделать следующий :
Висновок можна зробити, що Масловський явно переїв мухоморів, коли писав цей "вивод".

[barbuljak.livejournal.com]

А вот интересная точка зрения на весь ваш фактаж.

"что делал Роман Шухевич в составе 201-го полицейского батальона на территории Белоруссии? Он что там — детям цветы дарил или разбивал детские площадки?! Бойцы ОУН-УПА наводили страх и ужас на белорусские деревни, где также было очень много евреев.

Находясь в Израиле, Ющенко сказал, что никаких документальных свидетельств этого не существует. Видимо, в этом заявлении есть правда. Дело в том, что все архивы, которые находятся в распоряжении СБУ, просто замалчиваются или просто исчезли. Потому что утверждение главы украинского государства о том, что нет никаких доказательств, по большому счету является лишь сигналом к тому, что их быть не должно. Если такие бумаги есть, то они должны исчезнуть. Потому что официальную точку зрения президента страны можно подкрепить только одним — отсутствием фактов. Поскольку в случае, когда таковые отсутствуют, действительно очень сложно доказать, что Шухевич является преступником. В этом случае нужно поднимать российские и международные архивы. А это большие финансовые затраты. Причем, если российские архивы подтвердят точку зрения о Шухевиче как о нацистском преступнике, всегда можно будет сослаться на то, что это архивы другого государства, которое сознательно хочет нанести ущерб имиджу Украины. Все предельно просто."

[anderver.livejournal.com]

ти щось розумніше ніж копіпаста з російських сайтів можеш привести чи сказати?))

[esgalar-teren.livejournal.com]

* Бойцы ОУН-УПА наводили страх и ужас на белорусские деревни, где также было очень много евреев.
Не розкрита тема, що робили у цей час бійці ВКП(б)-РККА.

* А вот интересная точка зрения на весь ваш фактаж.
Черговий інтернет-дятел висмоктав з пальця черговий висновок про космічні кораблі. Барбосяко, тебе таки правильно у ґуґлі забанили. Нема тобі чого там робити - усе-рівно різне лайно тягнеш зубами.

[viktor sv (from livejournal.com)]

Справжні радянські партизани

[ataman128.livejournal.com]

Михуйленко, иди проспись, старая алкашка!
Мало тебя помоили по поводу твоих ,,изысканий,,?
Чего тут непонятного?! УПА – тупое рагулье, которых порвали, как Тузик грелку.
Это первый и последний случай полной победы над партизанским движением в истории. Во всех военных академиях мира партизанское движение априори считается непобедимым (примеры: Вьетнам, Корея, Лаос, Сальвадор, Афганистан, Ангола, Мозамбик и пр. и пр.).
Непростительную гуманность проявило НКВД по отношению к селюкам. Стыд и позор!
Зато на свидомом рагулье прекрасную обкатку прошел автомат Калашникова. Обязуемся и впредь!

[mysliwiec.livejournal.com]

Видеоряд к документу:

[esgalar-teren.livejournal.com]

Ну нічого собі, як ісконніків штирити почало.

[tristana073.livejournal.com]

ВІД ПОБАЧЕНОГО НАРЕЧЕНА ЗБОЖЕВОЛІЛА
Дослідник скрупульозно записав свідчення очевидців. Микола Терещук намагався дати відповідь, чому так сталося. Це ж був не українсько–польський конфлікт, коли гинули за те, що іншої нації. Тут вбивали українці українців.
— Щоб зрозуміти причини, потрібно повернутися трішки в історію, — розпочинає свою розповідь на місці трагедії Микола Іванович. — До початку Другої світової війни у Деревку була шестирічна школа. Більшість селян здобули освіту, діти вчилися навіть у Любешівській гімназії. Оскільки люди були грамотні, то за Польщі в селі діяли націоналістичні та комуністичні осередки, але особливих конфліктів між ними не виникало. Вже в роки нацистської окупації понад 30 юнаків і дівчат пішли в УПА і лише шестеро — в «червону партизанку». І з тих пір розпочалися тривожні ночі для жителів Деревка.
Особливо ситуація загострилася, коли на Волинь перебазувалося радянське партизанське з'єднання Олексія Федорова. Поліські селяни з навколишніх сіл відразу на собі відчули «непомірні апетити» «народних месників». Кілька тисяч озброєних чоловіків щодня хотіли їсти. А де ж було брати продукти? Тільки конфісковувати в селах, які підтримували, за радянською пропагандистською термінологією, «українських буржуазних націоналістів» щоб водночас помститися родинам тих, хто пішов в УПА.
Микола Терещук, переконаний, що 2 серпня — православне свято пророка Іллі — карателі для своєї акції обрали не випадково: всі люди мали бути вдома, тож ніхто не міг уникнути розплати. Червоні партизани оточили село з боку Каменя–Каширського ще до світанку. Коли Деревком прокотилася чутка про облаву, втекти не міг ніхто. Тільки окремі сміливці кинулися до рятівного лісу, але їх наздоганяли кулі. Так загинув знаменитий сільський художник Андрій Кудлюк, якого запрошували на реставрацію Любешівського костьолу піарів — архітектурної пам’ятки XVIII століття. У Деревку збереглося кілька робіт самобутнього майстра, одна з них є в шкільному музеї. Під час втечі вбили і народного учителя Йосипа Свища. Він працював у Ратному, жив на хуторі. Коли почув стрілянину, став бігти до лісу, але куля наздогнала його. Потім тіло ще й підпалили. Йосип Свищ мав у селі наречену Настю. Коли дівчина побачила свого коханого мертвим, то збожеволіла. Вона ще довго прожила після війни, але розум до неї так і не повернувся.

[tristana073.livejournal.com]

ЛЮДЕЙ ЗАБИВАЛИ КІЛКАМИ
Ще й сонце не зійшло, а над Деревком здійнявся дитячий плач і жіночий крик. Оточивши село, партизани розійшлися по хатах грабувати майно і арештовувати селян. Людей, правда, хапали не всіх, тільки тих, кого підозрювали у зв’язках з бульбашами (так називали тут українських повстанців). Хтось же складав ті списки. Всіх арештованих зганяли до сільського майдану і тримали під охороною на подвір'ї Юхима Мандзика.
— Це місце в селі називають плац, — розповідає безпосередній свідок тих подій 88–річний Степан Юхимович Мандзик. На його очах тоді розігралася страшна трагедія. — Напередодні ми усією сім'єю згрібали сіно біля Прип'яті. Додому повернулися пізно увечері й відразу полягали спати в клуні. Ще до схід сонця всі прокинулися від вибуху гранати, а потім із усіх боків здійнялася шалена стрілянина. Побачивши, що у селі коїться щось недобре, ми разом із сусідами заховалися в невеличкому схроні, який ще раніше викопали в садку. А тим часом партизани зганяли до нашого подвір’я людей, де їх тримали під охороною. Якийсь чоловік кинувся тікати і побіг через наш сад. За ним погналися конвоїри. Один із них наступив на замаскований лаз і провалився ногою у наш схрон. Таким чином нас викрили і приєднали до гурту односельчан на подвір’ї. Через якийсь час приїхав верхи на коні Силантій Пархомчук, який командував тим загоном. Він з Пнівного. Я його добре знав ще до війни, бо разом працювали у лісі. Силантій товаришував з моїм старшим братом і неодноразово бував у Деревку і у нас вдома. Він впізнав серед арештантів мого батька і мене та наказав партизанам нас відпустити.
Таким чином дивом вдалося уникнути розправи. За подальшими подіями я спостерігав з хатнього вікна, що виходило на майдан. Коли розпочалося катування, наша мама тільки глянула — й зразу ж зомліла. Її винесли надвір, відливали водою. За списком приречених виводили на плац і там катували. Карателі ставали в коло по три–чотири, били людину кілками та прикладами. Коли жертва падала, обкладали соломою і підпалювали. Це все я бачив на власні очі!
Степан Мандзик переконаний: ці звірства чинили, щоб поліські селяни боялися йти в УПА.
— Приїхали, накинулися на беззахисних людей, пограбували все село. Оце так Федоров боровся з німецькими окупантами. Кого цікавить правда, нехай приїдуть до мене і я їм розкажу. Там, за Стоходом, меморіал спорудили і кланяються йому. А ті хлопці таке тут творили! Вони називали себе «народними месниками». Та вони з нашим народом воювали! — стверджує Степан Юхимович.

[tristana073.livejournal.com]

«У БАТЬКА КРОВ ЗАПЕКЛАСЬ НА ГРУДЯХ»
У тому кривавому побоїщі загинув батько Ніни Андрусик Йона Шостак і дід Іван Шостак. Їх закатували тільки за те, що менший батьків брат Дмитро був у повстанцях.
— Партизани приїхали до нас ще до світанку і стали зганяти чоловіків на плац, — згадує 82–річна жінка. — Вони мали списки і знали, кого забирати. Дід Іван погнав худобу, але його перепинили. Батько був удома. Прийшли і відразу: «Давай, сучий сину, коняку!». Тато запріг їм коня, вивели двох корів і стали виносити все, що бачили. Ще й пригрозили спалити хату. Батько тільки журився: «Що ж я без коня буду робити, саме жнива». Нас, троє дітей і матір, швиденько заховав у ямі, де закопував на зиму картоплю, і накрив соломою. А сам залишився надворі: «Як будуть палити, то може впрошу, щоб не чіпали».
Зі своєї схованки ми побачили, як четверо партизанів повели батька на плац. Від жаху аж заніміли, а мама до смерті не могла собі простити і каялася, що тоді не вилізли всі з тієї ямки і не стали благати партизанів, щоб відпустили тата. Може, якби впали перед ними на коліна, то змилувалися б. А ні, то нехай би всіх побили. Хату вони не зачепили, дуже їх батько просив. Уже розвиднілося, але ще чуємо — стрілянина, плач, крики. Коли трохи вщухло, вилізли з тієї ями, аж тут сусідка Фрозина гукає до матері: «Олено, що тут ходиш? Там на плацу твій Йона з батьком забиті лежать!». Ми всі бігом кинулися туди. Батько мертвий, кров запеклася на грудях. Біля нього навколішки дід Іван схилився, йому вистрілили в голову, аж вирвало потилицю. Привезли ми їх до хати, а нарядити не мали в що. Ті кати забрали все до останньої шматини. Щось трохи люди позносили. Тітка Юля, мамина сестра, жила на хуторі. Я побігла до неї, і вона якусь одежину дала. Онучами ноги замотали, щоб босі не були. Тепер, якщо хтось у селі вмре, я кладу в труну до покійника тапочки і прошу: «Передайте моєму батькові, він же там босий ходить», — Ніна Йонівна витирає сльози. — Не встиг навіть пожити, було тільки 32 роки…
Того ж дня у Деревку хоронили 18 замордованих чоловіків. Підводи з покійниками розтягнулися довжелезною вервечкою. Ледве на кладовищі прикидали труни землею, як знову почалася стрілянина. Хтось сказав: «Червоні партизани повертаються і тепер поб'ють ще й родичів». Тому після похорону люди боялися повертатися в село.
Наслідки каральної операції федорівців: десятки підвід із нехитрим селянським скарбом і худобою відправили в Лобну. Ще довго потім жінки з Деревка впізнавали свій одяг — спідниці чи хустки на родичках радянських партизан.

[tristana073.livejournal.com]

ДО ТЕМИ
«НАПИЛИСЬ, КАК СУКИНЫ СЫНЫ...»
Про такі «подвиги» у своїх мемуарах «народні месники» не згадують. Але кілька років тому вийшла книга «Красные партизаны Украины. 1941-1944». У цьому збірнику документів опубліковано фрагменти щоденника Григорія Балицького — командира партизанського загону імені Сталіна, який входив до чернігівсько–волинського з'єднання Олексія Федорова. Запис датований 2 жовтня 1943 року:
«Поздно вечером возвратилась первая рота с хозяйственной операции, которая призводилась в селе Омельно. Из операции привезено пудов 80 муки, 50 голов крупного рогатого скота и более 150 штук овец. Нужно сказать, что старшина батальона тов. Ковеза и старшина 2–й роты Арендаренко напились, как сукины сыны, и шухарили, как не следует делать партизанам».
Герой Радянського Союзу Балицький у своєму щоденнику не пояснює, звідкіля бралася худоба та вівці. Грабунок беззахисних селян він називає «хозяйственной операцией». Можливо, у селі Омельне Ківерцівського району хтось ще пам'ятає про цей випадок.

СПИСОК ЗАКАТОВАНИХ ЖИТЕЛІВ СЕЛА ДЕРЕВОК:
Улян Любежанін, Іван Шостак, Йона Шостак, Йосип Свищ, Андрій Свищ, Дмитро Климчук, Андрій Герець, Петро Березюк, Павло Кудлюк, Іван Якимчик, Григорій Кудлюк, Андрій Кудлюк, Панас Поремчук, Андрій Герець, Петро Березюк, Дмитро Турчин, Овсій Кравчик, Микола Пасич.

http://www.volyn.com.ua/index.php?rub=5&article=0&arch=1560

[henrik-kvinto.livejournal.com]

Звіт про випадки відпущення полонених червоноармійців