urb_a | Пастка Лабунської (Reply)

Originally posted by

Ілюстрація: caricatura.ru

Олег Покальчук у своєму есеї «Тремтячі еліти» висловився доволі категорично: «Те, що вам на слухняну шию можуть начепити золотий дзвіночок на барвистій стрічці і заквітчати роги, мальовані в колір національного прапора, не зробить вас меншим рогулем».
Українська опозиція, схоже, сама загнала себе у глухий кут, намагаючись гарно виглядати, провадячи вкрай нікчемну гру. Подвійні стандарти у підходах до звільнення власного лідера, бажання використати на всі сто статус засудженої Тимошенко у майбутній виборчій кампанії, окрім того, - почасти навіть неприховане лицемірство, коли йдеться про «єдиного і неповторного кандидата»… Ось і закономірний вислід: імпотенція і відсутність креативу, небажання провадити будь-який діалог між внутріукраїнськими політичними середовищами, водночас – прагнення перетягнути на себе, неповторних, усю ковдру, завершилося цілковитою і безапеляційною і алярмовою згодою на пораду комісії Кокса-Квасьнєвского. Порада, знано, полягає у схваленні проекту Анжеліки Лабунської.
Натомість Партія регіонів бодай якимось чином пробує демонструвати «самостійність» вітчизняної політики, заявляючи устами своїх речників про потребу аналізу цього документа. Хай там як, але не гоже суверенній державі вже надто відверто демонструвати свою узалежненість від закордонних порадників.
У патовій ситуації і це добре, - скаже пересічний читач. Воно, звісно, так, вже хай ліпше за нас думають Кокс і Квасьнєвский, якщо самі обираємо собі провідників без олії в мізках. Однак проект Анжеліки Лабунської, - яким би компромісним він не був, - містить у собі кілька пасток, які, без сумніву, не підуть на користь «звільненій» ЮВТ, принаймні, її політичним перспективам.
Можливість виїзду за кордон для лікування «не у кайданках» - це, однозначно, досягнення цього документу, якщо його схвалить парламент. Але після набуття проектом статусу закону ще мусить відбутися суд, який звільнить ув’язнену від відбуття покарання через стан здоров’я. Звільнить, але не реабілітує, не скасує судимості. Тобто перекреслить можливості ЮВТ балотуватися на посаду президента 2015 року. Більше того, нинішня харківська бранка й надалі зависне на гачку нових кримінальних справ, провадження за якими, далебі, не буде зупиненим.
Отже, - у виграші всі наші «еліти». Янукович і К фактично убивають двох зайців: угоду про асоціацію з ЄС буде підписано (з туманною перспективою її ратифікації), головного конкурента на виборах нейтралізовано. Опозиція, - принаймні, окремі її суб’єкти, - теж зітхнуть із полегшенням, прибравши із вітчизняного політичного поля ймовірного найпотужнішого конкурента. Отож, цілком час «начепити золотий дзвіночок на барвистій стрічці і заквітчати роги, мальовані в колір національного прапора» у знак перемоги над режимом. Однак, видається, це називається дещо по-іншому. Так, як ото написав Олег Покальчук.
Ігор Гулик

Ловушка Лабунской
Олег Покальчук в своем эссе «Дрожащие элиты» высказался довольно категорично: «То, что вам на послушную шею могут нацепить золотой колокольчик на красочной ленте и украсить цветами рога, окрашенные в цвет национального флага, не сделает вас меньшим рагулем».
Украинская оппозиция, похоже, сама загнала себя в тупик, пытаясь хорошо выглядеть, ведя крайне ничтожную игру. Двойные стандарты в подходах к освобождению собственного лидера, желание использовать на все сто статус осужденной Тимошенко в будущей избирательной кампании, кроме того, - отчасти даже нескрываемое лицемерие, когда речь идет о «едином и неповторимом кандидате»... Вот и закономерный исход: импотенция и отсутствие креатива, нежелание вести любой диалог внутри украинских политических сил, и одновременно - стремление перетянуть на себя, пушистых, все одеяло, завершилось полным, безапелляционным и бездумным согласием на совет комиссии Кокса-Квасьневского. Совет, известно, заключается в одобрении проекта Анжелики Лабунской.
Зато Партия регионов хотя каким-то образом пытается демонстрировать «самостоятельность» отечественной политики, заявляя устами своих спикеров о необходимости анализа этого документа. Как бы там ни было, но негоже суверенному государству уже слишком откровенно демонстрировать свою зависимость от зарубежных советчиков.
В патовой ситуации хорошо и это, - скажет рядовой читатель. Оно, конечно, так, уж пусть лучше за нас думают Кокс и Квасьневский, если сами выбираем себе лидеров без царя в голове. Однако проект Анжелики Лабунской, - каким бы компромиссным он ни был, - таит в себя несколько ловушек, которые, без сомнения, не пойдут на пользу «освобожденной» ЮВТ, по крайней мере, ее политическим перспективам.
Возможность выезда за границу для лечения "не в наручниках" - это, однозначно, достижение этого документа, если его одобрит парламент. Но после того, как проект превратится в закон, еще должен состояться суд, который освободит заключенную от отбывания наказания по состоянию здоровья. Освободит, но не реабилитирует, не отменит судимости. То есть перечеркнет возможности ЮВТ баллотироваться на пост президента в 2015 году. Более того, нынешняя харьковская пленница и повиснет на крючке новых уголовных дел, производство по которым, право, не будет прекращено.
Итак, - в выигрыше все наши «элиты». Янукович и К фактически убивают двух зайцев: соглашение об ассоциации с ЕС будет подписано (с туманной перспективой ратификации), главного конкурента на выборах они нейтрализуют. Оппозиция - по крайней мере, отдельные ее субъекты, - тоже вздохнут с облегчением, убрав из отечественного политического поля вероятного мощного конкурента. Поэтому вполне время «нацепить золотой колокольчик на красочной ленте и украсить цветами рога, выкрашенные в цвет национального флага» в знак победы над режимом. Однако, кажется, это называется несколько иначе. Так, как об этом написал Олег Покальчук.
Игорь Гулык