Трусять ісконнічькі своїми цвілими копійками, доводять, що рассєюшка била, то Тараса Шевченка приплетуть, що він жодного разу не вжив слова "українець". Так то воно так, але й слова "Росія" він жодного разу не вжив, все "московщина", "москалі", "чуже люде".
Навіть у вірші "Розрита могила" написав правдиві слова, на які мало хто звертає уваги:
"І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,"
Отож бо що "не своє". Бо ви татари. :)
Нещодавно товариш, який працює в американській канторі, один з відділів якої розміщений у Кучково, кинув мені фото, і запропонував вгадати хто там іноземець.
Я відразу розпізнав іспанця, білоруску ну його в обличчя я знав і до того, але на тій картинці воно вирізнялося особливо гостро (як, власне, й білорусчине) - бо решта розкоса монголва з широкими скулами, розтянугими очима, підведеними губами трикутничком - Не помиляюся ніколи, коли бачу москаля у Шарукані.
Ну добре. Це була приказка, питання моє ось у чому.
Пан Олег
oleg_leusenko поділився статтею про одну повію, чи то "повія". Наводжу звідти шматочок:
Основную же угрозу «русской православной цивилизации» Столыпин видел в национальном возрождении порабощенных Россией народов. Поэтому он выступил инициатором существенного ограничения автономии Финляндии, а в январе 1910 года выдал циркуляр с запрещением регистрации обществ и издательств так называемых «инородцев». Впоследствии Столыпин в отдельной инструкции разъяснил губернаторам, что циркуляр касается абсолютно всех обществ «инородцев, в том числе украинских и еврейских, независимо от их целей». На этом основании по всей империи власть закрывала украинские организации и газеты, запрещала продажу украинских книг, проведение концертов и вечеров на украинском языке. В марте 1911 года правительство Столыпина запретило проведение мероприятий к пятидесятилетию со дня смерти Тараса Шевченко. А приехав в Киев — за несколько дней до своей гибели — премьер России заявил: пока он жив, памятника Шевченко в «матери городов Русских» не будет. И одновременно одобрительно отозвался о местных черносотенных организациях, об их целях и деятельности.
Увага питання, ісконнічькі. То де, в дідька, "брацкій народ"? Ми, Українці, все ж таки "інородци" чи як? Бггг...
Можна відповідати.
А під катом "бонус".
Цитати з роману Семена Скляренка "Святослав" (кацапєти, немає сенсу читати його у перекладі на ваш суржик, бо тоді втрачається мало не половина смислів; якшо ви й читали, то ні більма не вкурили, я вам авторитетно й фахово кажу. "Святослава" треба читати дуже уважно і нашою староруською мовою.). Твір хоч і художній, але дуже правдивий історично. За що автор поплатився своїм життям.
---
Але княгиня бiльше всього боїться вiйни. Вже скiльки лiт мирно править своїми землями, вже скiльки лiт не знає Русь бранi. Кличуть воєводи її йти на печенiгiв, вимiтати їх з поля, рушати на Саркел. Воєвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русi страшнiший нинi вiд бранi, що на українах своїх i в полi Русь проливає кровi бiльше, нiж на бранi, що пiдповзає до Русi Вiзантiя.
---
Але що є правда i як творити суд, коли все бiльше й бiльше ведуть до княжого двору людей, коли ллється кров на українах Русi i в самому стольному городi Києвi?!
---
- Де на Русi суть вороги, вона вiдала, - сказав на це Бождан, - примучувала, та ще й як примучувала, i деревлян, i тиверцiв, i уличiв. А от хто ворог всiй Русi - не знає, клянусь Перуном, не знає.
- Коли б то вона сидiла не в Києвi, а десь на українах, то знала б, яка загроза суне з поля i хто її на нас насилає. Хай би приїхала та посидiла в Переяславськiй землi... кров'ю там обливаємось.
---
- Так чого ж, княже, - голосно промовляють, хапаючись за мечi, воєводи, - терпимо ми?
- Уже купцiв наших ромеї вбивають на всiх українах.., - лунає хрипкий голос.
- Уже всi шляхи iз земель наших закритi...
---
- Ти поможи менi, Мокошо, поможи! - прошепотiв Микула.
Раптом вiн почув якийсь шелест за собою, обернувся й побачив, що близько на травi сидить i дивиться на мiсяць ще один воїн.
Вiн пiзнав-це був воїн їхнього десятка. Правда, ранiше Микула не мав нагоди перекинутись з ним словом. Зрадiвши, що не тiльки вiн не спить у великому станi серед мiсячної ночi, Микула тихо засмiявся й запитав:
- Не спиш, чоловiче?
- Не спиться, - вiдповiв воїн i зiтхнув. - Думаю про україну свою.
- А ти звiдки сам?
- З Новугорода.
- Довго, мабуть, їхали?
- Не дуже... Взимку виїхали, навеснi встали. Ми все рiками та волоком. За водою, сам знаєш, швидко.
- То скажи вже тодi, - запитав Микула, - як тебе звуть, чоловiче?
- Радиш, - вiдповiв чоловiк.
- А мене Микулою.
---
- Колись я, як i ти, не знав, яка суть наша земля, i думав, що вона зовсiм невелика, сину. Але пiзнiше, коли пройшов її з кiнця в кiнець i став на українi її над Джурджанським морем, серце забилось у мене в грудях, як нiколи до того не билось, а дух захопило, нiби на бранi... Велика наша земля, неосяжна, на одному її кiнцi сонце сходить, на iншому заходить, на одному кiнцi крижанi гори, на iншому - Руське море... Така наша земля, така суть Русь...
---
- Це правда, - сказав Святослав i посмiхнувся. - Русь має дуже багато земель. Русь, - вiн примружив очi й замрiяно подивився вдалину, за Дунай i коси, - має так багато земель, що ти й не уявляєш, iмператоре... Вiд Руського моря до далеких україн пiвнiчних, вiд болгар до Iтиля-рiки i гiр Орал... Велика земля, пiвсвiту.
(всі виділення жирним шрифтом мої. L.V.)
P.S. Шкода, що ви, ісконнічькі мов ніяких не знаєте, то б я вам зачитав лекцію зі споріднених слів таких як "the country", "la campagne", "kraj", "краіна", "kaimas" та власне "край", "край-їна". Перлів шкода викидати перед свині. (До речі, чому я написав "свині", а не "свиней"? Що це за відмінок? :))
Ну досить наразі, бо бідні москалики проти ночі схоплять семантичний передоз. :)))
Навіть у вірші "Розрита могила" написав правдиві слова, на які мало хто звертає уваги:
"І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,"
Отож бо що "не своє". Бо ви татари. :)
Нещодавно товариш, який працює в американській канторі, один з відділів якої розміщений у Кучково, кинув мені фото, і запропонував вгадати хто там іноземець.
Я відразу розпізнав іспанця, білоруску ну його в обличчя я знав і до того, але на тій картинці воно вирізнялося особливо гостро (як, власне, й білорусчине) - бо решта розкоса монголва з широкими скулами, розтянугими очима, підведеними губами трикутничком - Не помиляюся ніколи, коли бачу москаля у Шарукані.
Ну добре. Це була приказка, питання моє ось у чому.
Пан Олег
Основную же угрозу «русской православной цивилизации» Столыпин видел в национальном возрождении порабощенных Россией народов. Поэтому он выступил инициатором существенного ограничения автономии Финляндии, а в январе 1910 года выдал циркуляр с запрещением регистрации обществ и издательств так называемых «инородцев». Впоследствии Столыпин в отдельной инструкции разъяснил губернаторам, что циркуляр касается абсолютно всех обществ «инородцев, в том числе украинских и еврейских, независимо от их целей». На этом основании по всей империи власть закрывала украинские организации и газеты, запрещала продажу украинских книг, проведение концертов и вечеров на украинском языке. В марте 1911 года правительство Столыпина запретило проведение мероприятий к пятидесятилетию со дня смерти Тараса Шевченко. А приехав в Киев — за несколько дней до своей гибели — премьер России заявил: пока он жив, памятника Шевченко в «матери городов Русских» не будет. И одновременно одобрительно отозвался о местных черносотенных организациях, об их целях и деятельности.
Увага питання, ісконнічькі. То де, в дідька, "брацкій народ"? Ми, Українці, все ж таки "інородци" чи як? Бггг...
Можна відповідати.
А під катом "бонус".
Цитати з роману Семена Скляренка "Святослав" (кацапєти, немає сенсу читати його у перекладі на ваш суржик, бо тоді втрачається мало не половина смислів; якшо ви й читали, то ні більма не вкурили, я вам авторитетно й фахово кажу. "Святослава" треба читати дуже уважно і нашою староруською мовою.). Твір хоч і художній, але дуже правдивий історично. За що автор поплатився своїм життям.
---
Але княгиня бiльше всього боїться вiйни. Вже скiльки лiт мирно править своїми землями, вже скiльки лiт не знає Русь бранi. Кличуть воєводи її йти на печенiгiв, вимiтати їх з поля, рушати на Саркел. Воєвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русi страшнiший нинi вiд бранi, що на українах своїх i в полi Русь проливає кровi бiльше, нiж на бранi, що пiдповзає до Русi Вiзантiя.
---
Але що є правда i як творити суд, коли все бiльше й бiльше ведуть до княжого двору людей, коли ллється кров на українах Русi i в самому стольному городi Києвi?!
---
- Де на Русi суть вороги, вона вiдала, - сказав на це Бождан, - примучувала, та ще й як примучувала, i деревлян, i тиверцiв, i уличiв. А от хто ворог всiй Русi - не знає, клянусь Перуном, не знає.
- Коли б то вона сидiла не в Києвi, а десь на українах, то знала б, яка загроза суне з поля i хто її на нас насилає. Хай би приїхала та посидiла в Переяславськiй землi... кров'ю там обливаємось.
---
- Так чого ж, княже, - голосно промовляють, хапаючись за мечi, воєводи, - терпимо ми?
- Уже купцiв наших ромеї вбивають на всiх українах.., - лунає хрипкий голос.
- Уже всi шляхи iз земель наших закритi...
---
- Ти поможи менi, Мокошо, поможи! - прошепотiв Микула.
Раптом вiн почув якийсь шелест за собою, обернувся й побачив, що близько на травi сидить i дивиться на мiсяць ще один воїн.
Вiн пiзнав-це був воїн їхнього десятка. Правда, ранiше Микула не мав нагоди перекинутись з ним словом. Зрадiвши, що не тiльки вiн не спить у великому станi серед мiсячної ночi, Микула тихо засмiявся й запитав:
- Не спиш, чоловiче?
- Не спиться, - вiдповiв воїн i зiтхнув. - Думаю про україну свою.
- А ти звiдки сам?
- З Новугорода.
- Довго, мабуть, їхали?
- Не дуже... Взимку виїхали, навеснi встали. Ми все рiками та волоком. За водою, сам знаєш, швидко.
- То скажи вже тодi, - запитав Микула, - як тебе звуть, чоловiче?
- Радиш, - вiдповiв чоловiк.
- А мене Микулою.
---
- Колись я, як i ти, не знав, яка суть наша земля, i думав, що вона зовсiм невелика, сину. Але пiзнiше, коли пройшов її з кiнця в кiнець i став на українi її над Джурджанським морем, серце забилось у мене в грудях, як нiколи до того не билось, а дух захопило, нiби на бранi... Велика наша земля, неосяжна, на одному її кiнцi сонце сходить, на iншому заходить, на одному кiнцi крижанi гори, на iншому - Руське море... Така наша земля, така суть Русь...
---
- Це правда, - сказав Святослав i посмiхнувся. - Русь має дуже багато земель. Русь, - вiн примружив очi й замрiяно подивився вдалину, за Дунай i коси, - має так багато земель, що ти й не уявляєш, iмператоре... Вiд Руського моря до далеких україн пiвнiчних, вiд болгар до Iтиля-рiки i гiр Орал... Велика земля, пiвсвiту.
(всі виділення жирним шрифтом мої. L.V.)
P.S. Шкода, що ви, ісконнічькі мов ніяких не знаєте, то б я вам зачитав лекцію зі споріднених слів таких як "the country", "la campagne", "kraj", "краіна", "kaimas" та власне "край", "край-їна". Перлів шкода викидати перед свині. (До речі, чому я написав "свині", а не "свиней"? Що це за відмінок? :))
Ну досить наразі, бо бідні москалики проти ночі схоплять семантичний передоз. :)))
no subject
Date: 2013-11-13 09:05 pm (UTC)нема ниякого иншого "народу"! Русская земля была от Новгорода до Галича.
как лемки считаются украинским субэтносом, так и новопридуманные украинцы (малоросы) являются русским субэтносом. В каждой деревне напридумывали отдельный народ.
Задолбали румыняки со своими изысканиями научными
no subject
Date: 2013-11-13 09:14 pm (UTC)no subject
Date: 2013-11-13 09:23 pm (UTC)no subject
Date: 2013-11-13 10:17 pm (UTC)no subject
Date: 2013-11-14 09:40 am (UTC)А що таке "Повiй"? полтавців, харківців, киян, одесців... -це вже субетноси украiiнцiв? Хахаха. Я ж кажу, в кожному селi- cвiй субетнос.:)))
Тiльки оце суперетноса нiколи не було. "Украiiнцiв", або "укрiв", або "протоукрiв", хоч як - не було знайдено. Був эдиний суперэтнос - русь.
И Галич входил в Русь.
А австро-венгрии тогда ещё не было.
no subject
Date: 2013-11-14 09:56 am (UTC)no subject
Date: 2013-11-14 10:24 am (UTC)no subject
Date: 2013-11-13 09:56 pm (UTC)no subject
Date: 2013-11-13 10:19 pm (UTC)no subject
Date: 2013-11-14 12:13 am (UTC)no subject
Date: 2013-11-14 08:19 am (UTC)no subject
Date: 2013-11-14 12:37 pm (UTC)А если почитать речи Столыпина о русских, легко обнаружить, что малорусы - русские. Поэтому покажите "отдельную инструкцию".
no subject
Date: 2013-11-14 12:46 pm (UTC)Заперечення?
no subject
Date: 2013-11-14 12:58 pm (UTC)no subject
Date: 2013-11-14 01:00 pm (UTC)