urb_a | Кибервойна и Евромайдан: репетиция 2015

Оригинал взят у

agit_pop в Кибервойна и Евромайдан: репетиция 2015

Нинішній Євромайдан це надзвичайно потужний приклад використання нових інформаційних технологій в політичному і громадському житті країни.

Активність і залучення людей до соціальних мереж дозволяє кожному сформувати власну об’єктивну думку про те, що і як відбувається під час протестів.

Кібервійна з Євромайданом розпочалася ще до волелюдного 100-тисячного мітингу, що зібрався на Європейські площі в Києві 24 листопада.

В ці дні було також зафіксовано значний сплеск активності провладних тролів у соціальних мережах Facebook і Twitter. При цьому відпрацьовувався конкретний хештег #Євромайдан, який став відправною точкою для комунікації протестуючих по всій країні.

Головне завдання, яке стояло перед цими кібервоїнами, полягало в максимальній демобілізації Євромайдану.

Вони діяли організовано та шляхом маніпуляції свідомістю намагалися відмовити людей від участі в мітингах. Робота йшла за двома сценаріями, з однієї сторони, акцентувалося на тому, що на вулиці холодно, і можна легко захворіти та отримати по голові в бійках.

З іншої, що Євромайдан – це ніяке не волевиявлення громадян, а нібито фарс та політичні ігрища опозиції.

Наприклад дослівно копіювався та масово тиражувався наступний твіт: "Був учора ввечері на #євромайдан холодно, захворів, завтра вже нікуди не піду. Фарс від опозиції".

Або ось такий: "Те, що планувалося, як мирний народний #євромайдан, обернулося опозиційними агітками, бійками, та позовами до суду".

Перший же аналіз показує, що публікувалися ці тези ботами та власниками різноманітних рекламних твіттер аккаунтів, половина з яких має не лише українську, але й російську прописку.

Доходило до абсурду, наприклад в одного з ботів негативне повідомлення про Євромайдан межувало з рекламним твітом про секс шоп.

До нинішньої кібервійни, насправді, не була готова ані опозиція, ані електронні ЗМІ.

Із ситуації, що склалася потрібно зробити надзвичайно серйозні висновки, включно з вимушеним переведенням усіх інформаційних ресурсів, які становлять загрозу для влади, на закордонні хостинги.

Що стосується опозиційних партій то постає необхідність у формуванні підрозділів інформаційної безпеки для боротьби із систематичними кібератаками.

Також виникає необхідність мати чіткий план дій та альтернативні засоби комунікації на випадок відключення мобільного зв’язку та Інтернету на умовному Майдані 2015 року, в разі якщо виникне необхідність захищати результати виборів через масові акції протесту.

Відмовившись від асоціації з ЄС, відпрацьовуючи надзвичайно потужні інформаційні технології протидії масовим протестам вже зараз, влада демонструє, що обирає агресивний сценарій збереження на президентській посаді Віктора Януковича в 2015 році.

Це буде справжня війна не лише на виборчих дільницях, в судах, та на вулицях, але й в Інтернеті, як останньому форпості свободи українського інформаційного простору.

І до такого удару Імперії у відповідь, нинішні та майбутні повстанці Республіки мають бути готові.
Павло Булгак, політичний аналітик, спеціально для УП