Марсіанські хроніки
Nov. 7th, 2012 11:37 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
parador.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_a— Що буде після закінчення Продовольчої програми?
— Перепис населення
(анекдот того часу)
— Как в Москве с колбасой?
(самі знаєте, як)
Оскільки вже кілька марсіан мені намагалися доводити, що «в УССР всьо било», вирішив я таки поділитися трохи і власним життєвим досвідом.
Про масло
У селищі (населення 6–7 тисяч) був свій «маслозавод», але з маслом були... точніше, без були масла.
До обласного центру доїхати було просто, 60 копійок (на батькову зарплату могли зганяти туди 1500 разів). Тому по масло їздили у обласний центр.
Але не все так просто — не ми одні хотіли купити масла. Щоб таки купити, треба було зайняти чергу годині о сьомій ранку (гастроном відкривався о восьмій). Це не було би проблемою, аби з нашого селища лише ми їхали по масло, перший рейс якраз о шостій, їхати приблизно годину, — але не тільки ми хотіли масла.
Отже, з неабиякими труднощами пробивалися у ПАЗик о шостій ранку, їхали, ставали у чергу о сьомій, заходили у гастроном о восьмій, купували масло. Свято.
Про яйця
«Наш рулєвой» десь вже на початку Продовольчої програми зрозумів, що плани заготівлі яєць провалюються. Усіх підряд почали викликати «у район» і накручувати. Викликали і директорів шкіл.
Вгадайте, як директор школи може вплинути на виробництво яєць?
Правильно. Викликали батьків на батьківські збори і зобов’язали за кожну дитину принести певну кількість яєць у школу. Залежно від віку дитини. І здати.
Нас тоді було вже п’ятеро, але в школу ходили лише троє (і я серед них). За нас батьки мали принести у школу 60 яєць (прописом: шістдесят). При тому, що своєї живності не було (і немає).
В чому, знову ж, головна проблема? — правильно, треба їхати у обласний центр. Бо після такого «рішення партії» яйця в селі просто зникли. Про те, що ми самі їх вже їли, принаймні, значно менше, — мова не йде, треба їх десь знайти у потрібній кількості і принести в школу. Раз на місяць, але ж треба.
Так, їздили у обласний центр, але вже не зранку. Бо у гастрономі моментально зрозуміли, що яйця розкуповує саме «сільська інтеліґенція», і почали їх продавати після 18-ї години, коли всі приміські автобуси вже роз’їхалися.
Отже, ми їхали у місто під вечір, купували яйця, ночували у діда, який жив недалеко, і на ранок верталися. З яйцями. Яких так не вистачало державі.
Несли їх у школу і здавали.
І їх везли у обласний центр.
І через місяць усе повторювалося.
Вашу мать
Що тут найгірше, у цих історіях? — звичайна совітська БРЕХНЯ, якою нас годували щодня. Ненавиджу.
— Перепис населення
(анекдот того часу)
— Как в Москве с колбасой?
(самі знаєте, як)
Оскільки вже кілька марсіан мені намагалися доводити, що «в УССР всьо било», вирішив я таки поділитися трохи і власним життєвим досвідом.
Про масло
У селищі (населення 6–7 тисяч) був свій «маслозавод», але з маслом були... точніше, без були масла.
До обласного центру доїхати було просто, 60 копійок (на батькову зарплату могли зганяти туди 1500 разів). Тому по масло їздили у обласний центр.
Але не все так просто — не ми одні хотіли купити масла. Щоб таки купити, треба було зайняти чергу годині о сьомій ранку (гастроном відкривався о восьмій). Це не було би проблемою, аби з нашого селища лише ми їхали по масло, перший рейс якраз о шостій, їхати приблизно годину, — але не тільки ми хотіли масла.
Отже, з неабиякими труднощами пробивалися у ПАЗик о шостій ранку, їхали, ставали у чергу о сьомій, заходили у гастроном о восьмій, купували масло. Свято.
Про яйця
«Наш рулєвой» десь вже на початку Продовольчої програми зрозумів, що плани заготівлі яєць провалюються. Усіх підряд почали викликати «у район» і накручувати. Викликали і директорів шкіл.
Вгадайте, як директор школи може вплинути на виробництво яєць?
Правильно. Викликали батьків на батьківські збори і зобов’язали за кожну дитину принести певну кількість яєць у школу. Залежно від віку дитини. І здати.
Нас тоді було вже п’ятеро, але в школу ходили лише троє (і я серед них). За нас батьки мали принести у школу 60 яєць (прописом: шістдесят). При тому, що своєї живності не було (і немає).
В чому, знову ж, головна проблема? — правильно, треба їхати у обласний центр. Бо після такого «рішення партії» яйця в селі просто зникли. Про те, що ми самі їх вже їли, принаймні, значно менше, — мова не йде, треба їх десь знайти у потрібній кількості і принести в школу. Раз на місяць, але ж треба.
Так, їздили у обласний центр, але вже не зранку. Бо у гастрономі моментально зрозуміли, що яйця розкуповує саме «сільська інтеліґенція», і почали їх продавати після 18-ї години, коли всі приміські автобуси вже роз’їхалися.
Отже, ми їхали у місто під вечір, купували яйця, ночували у діда, який жив недалеко, і на ранок верталися. З яйцями. Яких так не вистачало державі.
Несли їх у школу і здавали.
І їх везли у обласний центр.
І через місяць усе повторювалося.
Вашу мать
Що тут найгірше, у цих історіях? — звичайна совітська БРЕХНЯ, якою нас годували щодня. Ненавиджу.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-11-07 09:45 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 09:51 am (UTC)ps. Ти не уявляєш, наскільки мене радує твоя реакція. Як я не хотів би, щоб ти мене колись щиро хвалив.
pps. Гарний портрет, мені подобається, як він на мене дивиться.
no subject
Date: 2012-11-07 10:17 am (UTC)Гмм.. а по моему найгірше, у цих історіях то что сей пейсатель брешет как сивый мерин. Вероятно по этому и постеснялся назвать точное место где это происходило.
Я могу проверить про перебои с малом, но не в его постоянное отсутствие.
А уж про яйца, заливает. Таких кошмариков в нете валом, только в лучшем случае 50% расСказки и страшилки как было плохо)))
no subject
Date: 2012-11-07 10:21 am (UTC)підтримую
no subject
Date: 2012-11-07 10:31 am (UTC)С яйцами действительно была напряженка. Моя мама заготавливала яйца перед Новым годом за два месяца, потому что купить их ближе к новому году было невозможно. Стояли длинные очереди и в руки давали один лоток. Я лично ребенком стояла в таких очередях, занимая по два три раза. Ибо к Новогоднему столу яйца были нужны в каждом блюде.
Правда евреям это не понять...У них в каждом гастрономе знакомый завмаг был.
no subject
Date: 2012-11-07 10:33 am (UTC)Масло было по 3-10 рубл. и по 3-40. По 3-10 (бутербродное) еще как-то лежало в магазинах. А Вологодское надо было рыскать по всему городу.
no subject
Date: 2012-11-07 10:39 am (UTC)Зараз навіть таких проблем немає.
І за свою місячну зарплату я можу купити значно більше масла, ніж мої батьки за дві зарплати разом.
Інші твої потуги — начхати.
no subject
Date: 2012-11-07 11:12 am (UTC)Экие лихие извороты мысли))))
no subject
Date: 2012-11-07 11:16 am (UTC)А твердый сыр можно было купить только в Киеве - тоже не было?
Зануда, за кого ты держишь людей? Мне 44, и с памятью получше, чем у тебя.
no subject
Date: 2012-11-07 11:25 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 11:28 am (UTC)А їхали на екскурсію у Москву у 80-му — і було враження, що всі (вчителі, принаймні) мріють лише про апельсини.
no subject
Date: 2012-11-07 11:33 am (UTC)Я жил в Крыму и особой проблемы не было. Перед Новым Годом?
Да были очереди, можно было и пролететь. Кстати лоток это 30 штук. Гмм.. не знаю сколько вам их было нужно. И тем паче за два месяца... ну две недели..
Кстати яйца были трех категорий. Они штамповались на птицефабрике. 1ая категория - 1 неделя цена 1р20 коп. Через семь дней они становились второй категории, цена 1 р. Еще неделя третья, цена 80 коп. Но она была в магазинах крайне редко.
Был еще и колхозный рынок, на кротом то же можно было купить без особых проблем по 1р50 коп тот же десяток яиц, и качество куда лучше.
no subject
Date: 2012-11-07 11:56 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 12:01 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 12:12 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 12:41 pm (UTC)Однако в Крыму периодами, и сыр таки можно было купить без поездок в Киев или Москву)))
И красную рыбу у браконьеров по 2р50 коп кг и литровую банку черной икры(1,2 кг) за 25 рублей.... и мясо на базаре по 3р50 коп.... И колхозный рынок был рынком а не толпой перекупщиков и сомнительных магазинчиков в которых понятие торговаться отсутствует напрочь.
И что самое главное ПРАЗДНИК (хоть их и было не много) БЫЛ ПРАЗДНИКОМ.
Вышел на улицу и, блин чувствуешь что праздник, по людям и их настроению, а сегодня?
no subject
Date: 2012-11-07 12:47 pm (UTC)А у 1913-му хек взагалі був сміттям, а не рибою,
а пиріжки з сьомгою на Хрещатику коштували мізер.
Це не показник.
> Вышел на улицу и, блин чувствуешь что праздник
Ага. Зганяли всіх до школи (не прийшов — проблеми і батькам, і в табелі з «поведінкою»), роздавали транспаранти, всі строєм ішли на мітинг, слухали якусь мурню, доки всі не виговоряться. Оце свято!
no subject
Date: 2012-11-07 12:55 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 12:58 pm (UTC)Щоб у містах такі, як ти, могли купувати — а тепер мені розказувати, що «проблем не було».
А 1 кг колбасы по 2-20
Date: 2012-11-07 01:12 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 03:40 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 03:53 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-08 08:38 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-08 08:41 am (UTC)Ти не відчував брехні, ти відчував свято? — буває. Всі організми різні.
Ти кажеш, що «бували перебої, але не було постійного дефіциту»? — можливо. У вас.
Я кажу про те, що було у нас; я кажу про те, наскільки формальні були свята у нас.
Ти можеш зі мною не погоджуватися — зараз часи такі. А тоді — сказати «щось зайве» було дуже ризиковано.
— За що сидиш? — Працював у кіоску «Саюспєчать»... Виставив табличку: Правди нема, Україну продано, лишився лише Труд за дві копійки...
У тогочасних анекдотах — дуже багато правди. Тоді навколо нас було дуже багато брехні.