Чернівці як центр страшного антисемітизму

[protyv-vsih.livejournal.com]

Оригинал взят у reznichenko_d в Чернівці як центр страшного антисемітизму

Продовження піднятого нижче єврейського питання, та мої щирі вибачення Ігорю Мірошниченко

Аби розібратися до кінця у ситуації із "антисемітськими висловлюваннями" народного депутата Ігоря Мірошниченка, я вирішив, нарешті, почитати, що ж говорить в інтерв'ю про Україну ця жидівська пизда Міла Куніс.

Виявляється, коли вона вчилася у школі, в Чернівцях, постійно бачила на стінах СВАСТИКИ. А поїхали вони з України через страшенний побутовий АНТИСЕМІТИЗМ.

МИЛА КУНИС С УЖАСОМ ВСПОМИНАЕТ ОБ УКРАИНСКОМ ДЕТСТВЕ

Фокус у тому, що виїхали вони, коли було їй 7 (сім) років. Тобто якщо вона тут і ходила до середньої школи, то максимум рік. (Я, наприклад, хоч убий, не пам'ятаю, що було понамальовано на стінах моєї першої школи, куди я теж ходив не більше двох років. І не пам'ятаю, чи існувало для мене тоді саме поняття - "національність".) А імігрували вони у 91-ому, тобто одразу після розвалу СРСР.

Коротше, маємо звичайний стогін пост-радянських євреїв в американських посольствах про страшенний антисемітизм, щоб швидше отримати грін-карту та вшитися туди, де ситніше. І тепер ця пизда постійно згадує сімейну побрехеньку, не забуваючи при цьому вказати, що багато її родичів не пережили холокост (який влаштували українці ж, судячи з усього).

Цього літа я був у Чернівцях. Це одне з найкрасивіших і найкультурніших міст України. Там я кілька разів був розговорився із продавщицею у місцевому книжному магазині - шикарною, веселою єврейкою Мариною Львівною. Куні Лінгус говорить, що в Україні її навчили приховувати своє походження, і тільки в Голівуді може може спокійно називати себе "супер-єврейкою". Так от - Марина Львівна називала себе саме супер-єврейкою та носила на шиї велику зірку Давида. Вона весело та вагомо повчала мене, що через затюкане виховання ми, українці, терпимо таку владу, а треба доньок виховувати по-ізраїльски - тоді в них не буде страху перед офіційними авторитетами, і вони не терпітимуть, коли керманичі витиратимуть об них ноги. Згадую цю жінку з теплотою, побільше б в Україні таких євреїв.

А от тим, хто дуже пишається, що чергова голівудська піська, яка знімається в комедіях про секс, народилася на Буковині, я вам так скажу: вона - жидівка. Нема чого ліпити її до України.

Comments

[esgalar-teren.livejournal.com]

Власне, щоб не керуватися переказами з ісконних журнальчиків, ось її інтерв'ю "Журналу єврейських підлітків (http://archive.is/usrP)" (так він офіційно називається) - ті фрагменти, які стосуються теми:

On Judaism...
I'm pretty Jewish I gotta say. I was never raised Jewish but all my friends are and I have the quirks of a Jewish person. I go 'oy' and people are like 'oh you're very Jewish'. And when I'm in New York, I become super-Jew. All of a sudden I talk like a Jew from Long Island out of nowhere. Once in my new york, I'm super Jewish. I'm in L.A. and I'm like a California surfer girl.

So what happens when you're back in Ukraine?
You know I haven't been back. I left when I was seven and we were the last of my whole family to move over. A lot of them moved to New York and Germany; most are in Israel. My uncle's in L.A., both my uncles actually. So no, I never went back. My parents went back. And it's a little depressing to go back considering ten years ago a hundred dollars would buy a dinner for like twenty people. It's just a very different time. I do want to go back. I just want to go back when I'm ready. You know and I left when I was seven. So it's not like I had hard times in Russia. Regardless of what we had or didn't have, there was always food on the table. So I never realized where I was living.

It sounds like you draw your convictions from discussions with your family. When you were a kid, was your not going to Sunday school and going the Bat Mitzvah route a family thing?
Well I was in Russia. I wasn't allowed to be religious. My whole family was in the holocaust. My grandparents passed and not many survived. After the holocaust in Russia you were not allowed to be religious. So my parents raised me to know I was Jewish. You know who you are inside. You don't need to tell the whole world. You believe what you believe and that's what's important. And that's how I was raised. My family was like 'you are Jewish in your blood'. We can celebrate Yom Kippur and Hannukah but not by the book. We do it to our own extent. Because being in Russia...Bar Mitzvahs weren't held. When I was in school you would still see anti-Semitic signs. One of my friends who grew up in Russia, she was in second grade. And she came home one day crying. Her mother asked why she was crying and she said on the back of her seat there was a swastika. Now this is a country that obviously does not want you. So my parents raised me Jewish as much as they could and came to America. I love my religion. I think it's a beautiful religion but I took parts of it that I want for myself. I don't need to go to temple. I will, but I don't need to.

Так що у принципі Дмитро там не сильно і перекрутив.