"Помню дни тяжкого отступления из Галиции, когда за войсками стихийно двигалась, сжигая свои дома и деревни, обезумевшая толпа народа, с женщинами, детьми, скотом и скарбом... Марков шел в арьергарде и должен был немедленно взорвать мост, кажется через Стырь, у которого столпилось живое человеческое море. Но горе людское его тронуло, и он шесть часов еще вел бой за переправу, рискуя быть отрезанным, пока не прошла последняя повозка беженцев".
А.И.Деникин. "Очерки русской смуты".
А.И.Деникин. "Очерки русской смуты".
no subject
Date: 2014-06-21 09:23 am (UTC)Ðого-Ñо из Ð½Ð¸Ñ ÑÑо-Ñо ÑÑонÑло? ÐеÑ, они зовÑÑ Ðº ÑбийÑÑвам ÑкÑаинÑев. То-же ÐÑгин. Ð£Ð¼Ñ Ð½ÐµÐ¿Ð¾ÑÑижимо, Ñем, пÑежним Ñакое и не ÑнилоÑÑ.
ÐÐ¾Ñ Ð²Ñ ÐºÐ°ÐºÐ¸Ðµ мÑази.
no subject
Date: 2014-06-21 10:52 am (UTC)А они всегда были мрази:
... Відступаючи зі Львова російське військо також взяло з собою заручників загальною чисельністю 700 осіб. Серед них — провідні українські діячі (посли в парламент, банкіри, судці, адвокати, вчителі), в основному — інтелігенція. Відбулося це 9 червня 1915 р. Цю жахливу дію представників своєї країни лідер Партії народної свободи (кадетської) депутат Державної думи Росії П.Мілюков і назвав «європейським скандалом», тому що, тільки вояки російської армії додумалися до взяття заручників, що нині (в XXI сторіччі) всіма беззастережно вважається актом тероризму.
Відступ російської армії приніс для населення Східної Галичини і Північної Буковини нову катастрофу. Усіх, кого вважали «неблагонадійними» виселяли з прифронтової смуги.
Граф О. Бобринський, керівник Галицько-Буковинського генерал-губернаторства видав наказ від 2 червня 1915 р., наказавши військам всіма їм доступними засобами примусити населення до відступу разом з російським військом.
На практиці це здійснювалося досить простим способом — село спалювалося, а жителів залізницею відправляли за Урал. Були створені переселенські табори у містах Люблін, Хелм, Ковель, Луцьк.
Водночас російські війська відступаючи з Волині, Поділля, Холмщини, які до початку Першої Світової війни перебували у складі Російської імперії, вдавались до тактики «спаленної землі». Вони палили села, руйнували мости, залізниці. Сотні тисяч людей змушені були покидати рідні домівки, на багато років перетворюючись на біженців. Дорогою за Урал їх косив тиф. Згідно інформацій медичних працівників, серед інтернованих масово гинули діти. Медичного персоналу й ліків не вистачало. Евакуйованих і біженців у Київському комітеті допомоги, який опікувався біженцями було зареєстровано 3 млн. 306 тис. чол.
http://lv-kray.do.am/publ/istorija/bizhenci_z_galichini/4-1-0-83
no subject
Date: 2014-06-21 11:59 am (UTC)no subject
Date: 2014-06-21 12:57 pm (UTC)Видите-ли, я никого не выгораживаю, просто я вижу разницу в некоторых случаях, когда некоторые депутаты Думы выступает против, и когда вся Дума за. Когда есть нарушение правил, и когда есть правило.
Это говорит о том, что Россия с 1917г. испортилась в несравненной с прежним степени.
Однако, если взглянуть на преступления империй, то не одна Россия в них отличилась. Вот стихотворение И. Тургенева про поддержку турок против Болгарии Британской империей.
Крокет в Виндзоре
Сидит королева в Виндзорском бору...
Придворные дамы играют
В вошедшую в моду недавно игру;
Ту крокет игру называют,
Катают шары и в отмеченный круг
Их гонят так ловко и смело...
Глядит королева, смеется... и вдруг
Умолкла... лицо побледнело.
Ей чудится вместо точеных шаров,
Гонимых лопаткой проворной,
Катаются целые сотни голов,
Обрызганных кровию черной...
То головы женщин, девиц и детей,
На лицах следы истязаний,
И зверских обид и звериных когтей,
Весь ужас предсмертных страданий.
И вот королевина младшая дочь -
Прелестная дева - катает
Одну из голов - и все далее: прочь
И к царским ногам подгоняет,
Головка ребенка в пушистых кудрях -
И ротик лепечет укоры...
И вскрикнула тут королева - и страх
Безумный застлал ее взоры.
"Мой доктор, на помощь, скорей". И ему
Она доверяет виденье.
Но он ей в ответ: "Не дивлюсь ничему,
Газет вас расстроило чтенье.
Толкует нам Times, как болгарский народ
Стал жертвой турецкого гнева...
Вот капли... примите... все это пройдет",
И в замок идет королева.
Вернулась домой и в раздумье стоит...
Склонились тяжелые вежды...
О ужас, кровавой струею залит
Весь край королевской одежды.
"Велю это смыть. Я хочу позабыть.
На помощь британские реки".
Нет, Ваше величество, Вам уж не смыть
Той крови невинной вовеки.
no subject
Date: 2014-06-22 06:53 am (UTC)Може и не заложники были, коль не использовали никак?
no subject
Date: 2014-06-21 10:48 am (UTC)no subject
Date: 2014-06-21 11:41 am (UTC)