Що є рашпутизм? Конспект:
Dec. 20th, 2014 07:27 pm... якщо коротко, це:
-- державний устрій корпоративного типу,
-- де інтереси суспільства вважаються вищими за інтереси індивіда
-- та панує ідеологія протистояння внутрішньому та зовнішньому ворогу.
Тепер детальніше по окремих пунктах. Кожен з цих пунктів органічно грунтується на наступному рівні системи.
Корпоративний устрій держави - це коли суспільство/країна розглядається, як підприємство, а держава та її установи - як дирекція та адміністративний апарат. Характерна особливість саме корпоративного устрою в тому, що адміністрація свою владу отримує НЕ від народу, який взагалі розглядається, як основні засоби чи ресурс. Інша характерна особливість - це щира впевненість держави у її праві віддавать накази цілим галузям та окремим підприємствам, що, коли, як та в яких обсягах робить. Це може набирати форми "госплану" чи "управління воєнної економіки" Шахта/Герінга. Так чи інакше, господарча діяльність фіз- та юросіб скеровується державою: підприємствам спускаються плани виробництва, а працівники обмежуються в праві обирати місце роботи та рівень оплати.
Примат суспільних інтересів над особистими - це основа всякого популізму. Суспільними інтересами обгрунтовуються авторитарні втручання корпоративної держави у економічні, юридичні, політичні та особисті справи як окремих громадян так і їх спільнот. В "суспільних" інтересах бізнеси обкладаються даниною (т.зв. "соціальною відповідальністю") або й взагалі отримують заборону на діяльність. Громадяни "в інтересах суспільства" обмежуються в доступі до політичних свобод, що має вище проявлення в однопартійності та переслідуванні всякого інакомислення. В крайніх випадках громадян взагалі позбавляють невід'ємних прав, як то права на підприємництво, чи право віросповідання. В силу правила Парето, більшість доданої вартості створюється меншістю суспільства. І щоб нагнути цю меншість, і змусити її ділитись своїми статками на користь непродуктивної меншості, потрібне теоретичне та ідеологічне підгрунтя.
З чисто біологічних причин найлегше знайти відгук у хомосапієнсів, спираючись на стадність та ксенофобію. Люди охоче ведуться на "ми" та "вони". В силу стадного минулого наших предків, в значної кількості осіб в популяції інстинктивний потяг до збивання у зграї дуже сильний. В зграях же неодмінно виникає ієрархія з вождем нагорі. Аби виправдать свою приналежність саме до цієї зграї, члени зграї обирають певні ознаки, за якими і відбувається сегрегація. Та чи інша мова, колір шкіри, форма носа, прописка у паспорті чи відношення до засобів виробництва. Варто поділить суспільство на "наших" і "ненаших", і все стає напрочуд простим і зрозумілим. В усіх негараздах винні вороги - буржуїни чи унтерменші, а усі успіхи є особистою заслугою нашого великого вождя і учителя, з однією ногою на небі, а другою - на землі. Такий розклад зручний тим, що дуже легко пояснить що завгодно, ні в чому не розбираючись. Відповідь готова та універсальна.
Іншою принадою, що робить стадність привабливою для індивідів, є можливість перенести на себе колективні здобутки зграї. Кожна ница істота, що в своєму житті не знала нічого, окрім просиджувати штани з 9 до 18, бухать понад міру та мучити сім'ю, раптово стає носієм славної історії, повної високих звершень та епічних здобутків. МИ - каже така істота, розуміючи, звісно, в тому числі і себе - перемогли у тій війні! МИ першими полетіли у космос! МИ - те, МИ - се, МИ - кращі за усіх, НАМ усі заздрять і роблять НАМ усякі капості. Як тільки формується "МИ", в якому розчиняється індивідуальне Я, знаходження ворожих ВОНИ вже не становить проблеми. А маючи опозицію "МИ - ВОНИ", неважко виправдати будь-яку агресію та насилля щодо тих, хто не з нашого мурашника. "МИ" проголошується суперцінністю, що важить більше не тільки за "ВОНИ", але й за "Я", що й відображається у "соціальній" спрямованості держави. Інструментом же цієї "соціальності" стає корпоративність - з вертикаллю влади, заточеної під чимдалі, тим виразніший тоталітаризм.
Взято в : http://kondybas.livejournal.com/113793.html
-- державний устрій корпоративного типу,
-- де інтереси суспільства вважаються вищими за інтереси індивіда
-- та панує ідеологія протистояння внутрішньому та зовнішньому ворогу.
Тепер детальніше по окремих пунктах. Кожен з цих пунктів органічно грунтується на наступному рівні системи.
Корпоративний устрій держави - це коли суспільство/країна розглядається, як підприємство, а держава та її установи - як дирекція та адміністративний апарат. Характерна особливість саме корпоративного устрою в тому, що адміністрація свою владу отримує НЕ від народу, який взагалі розглядається, як основні засоби чи ресурс. Інша характерна особливість - це щира впевненість держави у її праві віддавать накази цілим галузям та окремим підприємствам, що, коли, як та в яких обсягах робить. Це може набирати форми "госплану" чи "управління воєнної економіки" Шахта/Герінга. Так чи інакше, господарча діяльність фіз- та юросіб скеровується державою: підприємствам спускаються плани виробництва, а працівники обмежуються в праві обирати місце роботи та рівень оплати.
Примат суспільних інтересів над особистими - це основа всякого популізму. Суспільними інтересами обгрунтовуються авторитарні втручання корпоративної держави у економічні, юридичні, політичні та особисті справи як окремих громадян так і їх спільнот. В "суспільних" інтересах бізнеси обкладаються даниною (т.зв. "соціальною відповідальністю") або й взагалі отримують заборону на діяльність. Громадяни "в інтересах суспільства" обмежуються в доступі до політичних свобод, що має вище проявлення в однопартійності та переслідуванні всякого інакомислення. В крайніх випадках громадян взагалі позбавляють невід'ємних прав, як то права на підприємництво, чи право віросповідання. В силу правила Парето, більшість доданої вартості створюється меншістю суспільства. І щоб нагнути цю меншість, і змусити її ділитись своїми статками на користь непродуктивної меншості, потрібне теоретичне та ідеологічне підгрунтя.
З чисто біологічних причин найлегше знайти відгук у хомосапієнсів, спираючись на стадність та ксенофобію. Люди охоче ведуться на "ми" та "вони". В силу стадного минулого наших предків, в значної кількості осіб в популяції інстинктивний потяг до збивання у зграї дуже сильний. В зграях же неодмінно виникає ієрархія з вождем нагорі. Аби виправдать свою приналежність саме до цієї зграї, члени зграї обирають певні ознаки, за якими і відбувається сегрегація. Та чи інша мова, колір шкіри, форма носа, прописка у паспорті чи відношення до засобів виробництва. Варто поділить суспільство на "наших" і "ненаших", і все стає напрочуд простим і зрозумілим. В усіх негараздах винні вороги - буржуїни чи унтерменші, а усі успіхи є особистою заслугою нашого великого вождя і учителя, з однією ногою на небі, а другою - на землі. Такий розклад зручний тим, що дуже легко пояснить що завгодно, ні в чому не розбираючись. Відповідь готова та універсальна.
Іншою принадою, що робить стадність привабливою для індивідів, є можливість перенести на себе колективні здобутки зграї. Кожна ница істота, що в своєму житті не знала нічого, окрім просиджувати штани з 9 до 18, бухать понад міру та мучити сім'ю, раптово стає носієм славної історії, повної високих звершень та епічних здобутків. МИ - каже така істота, розуміючи, звісно, в тому числі і себе - перемогли у тій війні! МИ першими полетіли у космос! МИ - те, МИ - се, МИ - кращі за усіх, НАМ усі заздрять і роблять НАМ усякі капості. Як тільки формується "МИ", в якому розчиняється індивідуальне Я, знаходження ворожих ВОНИ вже не становить проблеми. А маючи опозицію "МИ - ВОНИ", неважко виправдати будь-яку агресію та насилля щодо тих, хто не з нашого мурашника. "МИ" проголошується суперцінністю, що важить більше не тільки за "ВОНИ", але й за "Я", що й відображається у "соціальній" спрямованості держави. Інструментом же цієї "соціальності" стає корпоративність - з вертикаллю влади, заточеної під чимдалі, тим виразніший тоталітаризм.
Взято в : http://kondybas.livejournal.com/113793.html