Сегодня годовщина гибели Василия Стуса. Вечная ему память

[andreistp.livejournal.com]

Сьогодні річниця загибелі Василя Стуса. Вічна йому пам'ять. Пам'ятаємо…

Ось деякі уривки з його табірних записів та листів сину..

«...Поразка мусить стимулювати на чергову перемогу — це логіка сильних (а Ти — мужчина!). У поразці попускають руки — лише слабкі. Освіта потрібна людині не для іспиту і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти повинен бути освіченою людиною. Бо теперішня людина — тільки освічена. Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є покищо? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте...»

14.09.1981

«…Не розумію, невже не надокучило досі т. зв. українській інтелігенції толочити старе тирло – між мазепинським патріотизмом і кочубеївським інтернаціоналізмом по-російському, тобто сповідувати філософію меншої чи більшої національної зради. Невже їй, цій інтелігенції, не досить того, що вже маємо? Коли у нас забрано історію, культуру, весь дух, а натомість дозволено творити душу меншого брата? Невже ось таким холуйством можна прислужитися чомусь доброму?..»

З таборового зошита. Запис 8


В Україні завжди були справжні герої, але, на превеликий жаль, їх завжди знищувала маленька купка жорстоких та українофобських людожерів. Чому? Тому що в цей час мільйони українців, як заведено, були зайняті тим, що стояли в черзі за дешевою ковбасою та горілкою, тремтячи та тихенько лаючи тих людожерів, які пообіцяли їм щасливе життя та покращення вже сьогодні.

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/o6/a75728