РУСЬ 1. (Руська земля, історіографічна назва Київська Р.), держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX-X ст.; у вужчому значенні - її територіальне та політичне ядро - Середнє Подніпров'я; походження назви дискусійне; осн. гіпотези: норманська (від фінської назви шведів - ruotsi); слов'янська (від гіпотетичного племінного союзу Р.), кельтська, сарматська; ймовірно, спершу Р. називали варягів, згодом термін набув соціального значення (кн. і дружина), врешті поширився на територію, підвладну династії Рюриковичів, та її слов'янське населення (також руси, русичі, русини); 2. після розпаду Київської Р. назва різних східнослов'янських земель (Біла, Чорна, Червона або Галицька, Мала Р. тощо) та їх населення; поступово витіснена назвами Україна й Білорусь; 3. назва Московської держави в XV-XVII ст. (Вел. Р.), спершу церковно-книжна, згодом в офіційних документах; поступово витіснена грец. формою
... Київська митрополія користувалася автономією у складі Константинопольської Патріархії. Після руйнування Києва Володимиро-Суздальськи князем Андрієм Боголюбським, коли було знищено та пограбовано багато церков та монастирів, значення Києва, як духовного центру підупадає. Київські митрополити починають селитися у північних князів. Після взяття Києва монголо-татарами Київські митрополити остаточно обрали місцем свого перебування Владимир на Клязьмі на окраїні північно-східної Русі. Це призвело до послаблення їхнього зв'язку з історично-культурним ядром держави та змусило галицько-волинських монархів розпочати процес утворення окремої Галицької митрополії. В 14 — 15 століттях на українські та білоруські землі у складі Великого князівства Литовського поширювалась духовна влада митрополитів, які, перебуваючи у Москві, продовжували вживати титул «митрополит Київський і всієї Русі». Їх намагалися використати у своїх політичних цілях московські князі. Це призвело до утворення Литовсько-руської митрополії. У 1448 році Собор московських єпископів, без згоди Константинопольського патріархату, поставив на митрополита «Київського» - єпископа Рязанського Іону. Ця подія вважається початком окремішності Московської церкви. Після Флорентійської унії, ще до падіння Константинополя 1453 року, Московська церква, що перебувала в юрисдикції Константинопольської патріархії в складі Київської митрополії, відокремилася. Митрополит Іона, який помер у 1461 році, був останнім митрополитом у Москві, що мав титул «Київського і всія Русі». Наступник його на кафедрі іменується вже Московський і всія Русі. Московська митрополія перебувала в стані невизнаної — до перетворення її в Московську патріархію в 1589 році, тобто 141 рік. Після фактичного відокремлення Московської митрополії, 1458 року на митрополита Київського, Галицького та всієї Русі було висвячено Григорія ІІ. Таким чином, Константинопольський патріарх надав Київській митрополії новий канонічний статус. Литовська митрополія припинила своє існування, увійшовши до складу Київської. Хоча, досить довгий час столицею митрополитів був Новгородок, а згодом – Вільно. До Київської митрополії увійшли: Київська, Брянська, Смоленська, Полоцька, Турівська, Луцька, Володимир-Волинська, Берестейська, Перемиська, Галицька та Холмська. Деякий час Київського митрополита визнавав своїм зверхником й Новгородський ієрарх. https://uk.wikipedia.org/wiki/Київська_митрополія
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
zvi and
no subject
Date: 2015-08-13 09:24 am (UTC)"Москва 1996. "
no subject
Date: 2015-08-13 10:11 am (UTC)1. (Руська земля, історіографічна назва Київська Р.), держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX-X ст.; у вужчому значенні - її територіальне та політичне ядро - Середнє Подніпров'я; походження назви дискусійне; осн. гіпотези: норманська (від фінської назви шведів - ruotsi); слов'янська (від гіпотетичного племінного союзу Р.), кельтська, сарматська; ймовірно, спершу Р. називали варягів, згодом термін набув соціального значення (кн. і дружина), врешті поширився на територію, підвладну династії Рюриковичів, та її слов'янське населення (також руси, русичі, русини);
2. після розпаду Київської Р. назва різних східнослов'янських земель (Біла, Чорна, Червона або Галицька, Мала Р. тощо) та їх населення; поступово витіснена назвами Україна й Білорусь;
3. назва Московської держави в XV-XVII ст. (Вел. Р.), спершу церковно-книжна, згодом в офіційних документах; поступово витіснена грец. формою
...
Київська митрополія користувалася автономією у складі Константинопольської Патріархії. Після руйнування Києва Володимиро-Суздальськи князем Андрієм Боголюбським, коли було знищено та пограбовано багато церков та монастирів, значення Києва, як духовного центру підупадає. Київські митрополити починають селитися у північних князів.
Після взяття Києва монголо-татарами Київські митрополити остаточно обрали місцем свого перебування Владимир на Клязьмі на окраїні північно-східної Русі. Це призвело до послаблення їхнього зв'язку з історично-культурним ядром держави та змусило галицько-волинських монархів розпочати процес утворення окремої Галицької митрополії.
В 14 — 15 століттях на українські та білоруські землі у складі Великого князівства Литовського поширювалась духовна влада митрополитів, які, перебуваючи у Москві, продовжували вживати титул «митрополит Київський і всієї Русі». Їх намагалися використати у своїх політичних цілях московські князі. Це призвело до утворення Литовсько-руської митрополії.
У 1448 році Собор московських єпископів, без згоди Константинопольського патріархату, поставив на митрополита «Київського» - єпископа Рязанського Іону. Ця подія вважається початком окремішності Московської церкви.
Після Флорентійської унії, ще до падіння Константинополя 1453 року, Московська церква, що перебувала в юрисдикції Константинопольської патріархії в складі Київської митрополії, відокремилася. Митрополит Іона, який помер у 1461 році, був останнім митрополитом у Москві, що мав титул «Київського і всія Русі». Наступник його на кафедрі іменується вже Московський і всія Русі. Московська митрополія перебувала в стані невизнаної — до перетворення її в Московську патріархію в 1589 році, тобто 141 рік.
Після фактичного відокремлення Московської митрополії, 1458 року на митрополита Київського, Галицького та всієї Русі було висвячено Григорія ІІ. Таким чином, Константинопольський патріарх надав Київській митрополії новий канонічний статус. Литовська митрополія припинила своє існування, увійшовши до складу Київської. Хоча, досить довгий час столицею митрополитів був Новгородок, а згодом – Вільно.
До Київської митрополії увійшли: Київська, Брянська, Смоленська, Полоцька, Турівська, Луцька, Володимир-Волинська, Берестейська, Перемиська, Галицька та Холмська. Деякий час Київського митрополита визнавав своїм зверхником й Новгородський ієрарх.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Київська_митрополія
no subject
Date: 2015-08-13 05:53 pm (UTC)унылая румынская 11-тирублевая брехливая шалава уныла
no subject
Date: 2015-08-14 12:51 pm (UTC)