![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png)
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png)
Нинішня Україна не є ані республікою, ані демократією. За формою державного правління вона — олігархічна диктатура. За процедурою — це охлократія, тобто "влада натовпу". Проте натовп неспроможний здійснювати владу, відтак маємо олігархічну ілюзію народовладдя.
У сучасній Україні термін "демократія" дедалі більше перетворюється на лайливе слово. Бо так називають нинішній державний устрій, наскрізь пронизаний корупцією, брехнею і безвідповідальністю.
Слово "демократія" перекладають як "влада демосу". Демос — це організація вільних громадян держави, які мають право формувати владу і обов'язок брати участь в управлінні державою, підтримувати її грошима та роботою, захищати у війнах.
"Демос" походить від слова "дем", яке означало самоврядну спільноту, в якій усі знайомі між собою. Тобто демос — це громада, а демократія — це влада громад.
Якщо у спільноті є незнайомі люди, то це вже не громада. Тому що тільки за умови персонального знайомства можна правильно оцінювати одне одного і висувати найкращих.
Людина здатна тримати в голові інформацію про особливості, характер і соціальний статус 100–230 осіб, за сучасними дослідженнями. Соціологи і антропологи зазвичай використовують число 150, яке називають "числом Данбара". Воно має практичне підтвердження, адже середні розміри сіл зазвичай коливаються саме в цих межах.
"Число Данбара" також вказує на колективні можливості відстежувати дармоїдів та соціальних паразитів. Чисельніші групи створюють сприятливі умови для шахраїв та брехунів.
Це означає, що самоврядування працює лише у громадах до 100–150 осіб. Тому що тільки в таких групах люди точно знають, хто чого вартий і спроможні дати кожному правильну колективну оцінку.
А чи можливе компетентне самоврядування у спільнотах із сотень тисяч і мільйонів учасників? Як обійти "обмеження Данбара"?
Якщо система не масштабується в ширину, то її треба розвивати у висоту. Тобто створювати багаторівневий парламентаризм. Первинною самоврядною спільнотою є "рій" — група до 20 членів. Його виборна старшина взаємодіє зі старшиною інших роїв і становить громаду другого рівня — сотенну.
Сотники об'єднуються в полкову громаду і обирають полкову старшину. Виборні керівники полків об'єднуються в кошову громаду і обирають кошову старшину. Керівники кошів створюють республіканську громаду і обирають вище керівництво держави. Всі ці громади мають не більше 150 учасників, тому на кожному рівні всі знають всіх. У такій багаторівневій організації ефективно працює самоврядування і нема щілин для паразитів.
Натомість за наявної однорівневої, як в Україні, чи навіть дворівневої, як у США, виборчої системи демократія неможлива. Громада, в якій чисельність перевищила 150 осіб, втрачає спроможність до взаємооцінки і самоврядування.
З поняттям "демократія" тісно пов'язане поняття "республіка", тобто "суспільна справа".
Республіка — це форма державного правління, за якої влада вибудовується знизу догори. Натомість демократія — це процедура наповнення будівлі республіки найкращими людьми. У давній українській традиції республіку називали "сокупія", "скуфія", "скіфія", "скупщина", а демократію — "копне право". Виборну старшину позначали терміном "луччі люди". Правильне розуміння демократії як "влади громад" приводить до розуміння республіки як багаторівневої спільноти громад.
Нинішня Україна не є ані республікою, ані демократією. За формою державного правління вона — олігархічна диктатура. За процедурою — це охлократія, тобто "влада натовпу". Проте натовп неспроможний здійснювати владу, відтак маємо олігархічну ілюзію народовладдя.
Демократію нам ще треба створити. Сучасну реалізацію "влади громад" значно полегшують інформаційні технології. Завдяки їм громадяни зможуть висувати найкращих не раз на кілька років, а 24 години на добу. Тоді Україна стане постіндустріальною республікою. Нова республіка переможе.
no subject
Date: 2016-06-16 03:34 pm (UTC)Парламентская процедура в данном случае не более, чем формальность, когда назначение именно Яценюка или Гройсмана, а не кого либо другого, подается как итог свободного волеизъявления электората. Пребывание любой фигуры во власти - это результат временного компромисса м/у различными группами влияния, которые интересуются вашим материальным и иным положением чуть менее, чем никак, они даже никогда не подозревали о вашем существовании. Именно так устроена система власти во всех, за малым исключением, странах. И только наивные украинцы верят в то, что они что-то решают. Это заблуждение укоренилось после майдана, на деле же, имеет место быть непонимание причинно-следственных связей и своей роли в известных событиях.
no subject
Date: 2016-06-16 04:56 pm (UTC)