urb_a | Присвячується УГлічу та підтяжкам.

Спеціально для нашого друга у капелюсі, який чомусь вирішив, що сорочки, пояси і підтяжки є невід'ємним атрибутом єврея, убитого на подвір'ї "Бриґідок" викладаю декілька спогадів очевидців. Раніше на них вже звертав увагу Васовл, але наш друг у капелюсі чомусь його коментар проігнорував (можливо, не зрозумів на слух "діалєкт вєлікорусскаґ язьіка").

1) Спогади Ольги Попадин (Заболотської), 1923 р.н.

«То було 22-го, і то була неділя. Я збудилася від того, шо медсестра прийшла і кричить: «Закривайте двері! Закривайте вікна!» Я думаю: «Чого це закривати вікна?» А то почалася війна. Шоб ми не чули, шо стріляють. А ми почули. Якраз в той самий день. А ще зачинають… звуки: чи то маневри, чи війна? І тут же падає бомба напроти «Бригідок». Падає бомба – і ми вже точно знаєм, шо то війна. І в понеділок ми прокинулися – вже нікого нема. Робітники, які там працювали, ті «битовики» порозбивали двері і: «виходіть». Ну, «виходіть», а ми в сорочках одних. Причому таких, шо в них на двір не можна було вийти. Ми побігли забрати в камеру зберігання речі. Поки я знайшла свої речі, поки ми то позабирали, зачали обстрілювати вже. Більшовики вернулися і зачинають обстрілювати. Деякі мужчини відразу вибігли додому їхати. І їх там постріляли коло воріт. Зачали нас обстрілювати. Кілька куль влетіло до нас в палату. І ми всі пішли в коридор. А з коридору почули: починають піднімати солдати наверх. То ми скоро повтікали назад в палату. То вже ввійшли солдати не НКВДисти. – «Кто задумал бєжать?» – Та ніхто. Але за ними через годину прийшли наші НКВДисти. Вони вже тоді втекли аж під Красне. Їх звідти завернули назад до Львова. Може якби їх не завернули, то були би люди залишилися всі живі. І вони тоді зачали нищити людей.»
http://www.youtube.com/watch?v=s8hEfXaw0NU&feature=player_embedded

2) Спогади Марії Старої (чунис), 1922 р.н. про другу спробу втечі в'язнів з "Бриґідок" під час бомбардування міста німецькою авіацією:

«І тоді нема. Якісь чоловіки йдуть. Ми бачимо, шо чоловіки вже тікають. І вони з ключами. Раз – і відкрили ключами. Вже він ті шуфриди (засуви – прим. Авт.) відкрив – і ми вниз. Ми дивимося, а там велика була зала, де ті камери, куди їх заводили. Одягу було і чоловічого, і жіночого більше як п’ять метрів висоти, як з третього поверху. Ми дивимося – на самім вершку лежала гуцульська безрукавка. Вишиті кожушки вони там може ше колись носили. Лежала комбінація жіноча, і та безрукавка на самім вершечку. Скільки було того всього. Ми тільки втекли і знову бомбьожка. Бомбили з самого ранку. Бомби кидають, і кидають, і кидають.»
http://www.youtube.com/watch?v=ckZOifS_j2k&feature=player_embedded