![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
tristana073.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_a70 років тому, у «чорну середу» 23 вересня 1942 року поліцейська рота «Нюрнберг» знищила село, яке було одним із найбільших на Волинському Поліссі.
Назву цього села знають в усьому світі. Знають як символ фашистського варварства. У вересні 1942 року гітлерівці в ході каральної операції під кодовою назвою «Трикутник» спалили 715 будинків, закатували і розстріляли 2875 жителів села та навколишніх хуторів, серед яких було 1620 дітей.
Та Кортеліси відродилися, стали пам'ятником тим, хто згорів у страшному полум'ї війни. 28 серпня, у день Успіння Пресвятої Богородиці, славне село відзначило своє 512-річчя. І знову у пам'яті людській постала «чорна середа».
У Кортелісах із початку війни знайшли притулок майже півтори сотні оточенців з-під Бреста та втікачів з ешелонів, що везли людей на фашистську каторгу. У тамтешніх лісах діяв партизанський загін під командуванням захисника Брестської фортеці старшини Бориса Михайловського. У травні сорок другого він розгромив поліцейську дільницю в Кортелісах, неодноразово нападав на німецькі пости.
Намагаючись зупинити розгортання партизанського руху, гітлерівці вдались до жорстоких розправ. Під час першої облави влітку 1942-ого в Кортелісах німцям вдалося схопити близько тридцяти чоловік, в тому числі й сім'ю найбагатшого з євреїв — Біюмінга. Їх розстріляли на околиці Млинового.
Невдовзі сталась ще одна драма, пов'язана з євреями, про яку розповів житель Млинового Йосип Гордійович Ліхван. На хуторі Довга Нива радянські партизани намагалися пограбувати двох молодих євреїв. Захищаючись, ті поранили одного з лісових гостей. Довідавшись про це, фашисти відразу ж приїхали на той хутір, де сталась сутичка, і знайшли важкопораненого партизана. Після допиту гітлерівці його розстріляли. Відтак поїхали в Кортеліси і заходились скликати євреїв, обіцяючи їм помилування. За словами фахового історика, а нині радника голови районної ради Миколи Михалевича, який багато років збирав свідчення очевидців кортеліської трагедії, їм вдалося обдурити декілька десятків чоловік, яких вивезли у Мокрани і там розстріляли. Партизани, в свою чергу, відомстили за смерть свого товариша. За кілька днів вони винищили майже сотню кортеліських євреїв, не пошкодувавши ні жінок, ні дітей. Німці ж, тим часом, влаштували в Кортелісах другу облаву і заарештували сім чоловік, родичі яких були в партизанах. Їх розстріляли привселюдно на майдані в центрі села, біля церкви.
А 22 вересня 1942 року з'явився «оперативний наказ про знищення сіл», виданий командиром 3 поліцейського батальйону 15-ого поліцейського полку майором Голінгом. У ньому під першим пунктом значиться: «23 вересня 1942 року батальйон знищує розташовані в районі на північний захід від Мокран отруєні бандитською заразою села: Бірки, Заболоття і Борисівку. Рота «Нюрнберг» знищує Кортеліси… Початок операції о 5 годині 30 хвилин.
Удосвіта німці оточили Кортеліси зовнішнім зашморгом. До центру села зганяли людей з усіх хуторів. Дітям казали йти до школи. Дорослим — на сход, бо мають зачитати якийсь наказ. Стариків, жінок гнали до церкви. Зігнаних людей замкнули в церкві, школі та прилеглих до центру будинках. І лише тоді команді поліцейських було видано лопати для копання ям. Гітлерівці на зручних для себе позиціях поставили легкі кулемети й розпочали страхітливий розстріл ні в чому не винних людей. Розстріл проводили в п'яти місцях одночасно, заглушуючи працюючі кулемети ревінням автомобільних двигунів.
На щастя, частина кортелісців чудом уціліла. Деякі з них живуть і донині. Їх немов сама доля вберегла, щоб розповіли людям правду. Добре пам'ятає ту трагедію жителька хутора Ягідково — 84-річна Марія Овсіївна Корнелюк. Як розповіла жінка, того дня вона у дядька, що мешкав у Млиновому, копала картоплю. Увечері її батьки поїхали додому, а Марія залишилась на ночівлю. Йшов час, а батьки чомусь не поверталися. Побачила її якась жіночка й сказала: «Німці людей в Кортелісах на сход збирали і всіх вистріляли».
Марія побігла додому, але нікого не застала. Всі рідні — батько з матір'ю, два його брати і сестра з чоловіком — були розстріляні. На четвертий день, коли карателі вже залишили село, Марія з кількома вцілілими односельчанками ходила розкопувати могили з надією, що знайде тіла батьків, щоб поховати. Та дарма. Вбитих людей було так багато, що знайти рідних було неможливо. Земля на могилах і поза ними була просякнута кров'ю.
Після знищення людей фашисти ще кілька днів грабували Кортеліси: возили підводами зерно, худобу, одяг. Потім підпалили всі будівлі. Останньою спалили церкву. Карателі знищили також двадцять навколишніх хуторів, у тому числі й хутір Рябіно.
Марію Корнелюк хрещений батько тоді запросив на весілля своєї дочки. Зібрались сусіди, родичі. Фашисти тим часом почали оточувати хутір. Хтось побачив німців, і гості з жахом кинулись втікати. Марія, не розгубившись, вистрибнула у вікно і щодуху кинулась до лісу. Вціліли також молоді та музикант зі своєю скрипкою. Марія Овсіївна під час нашої зустрічі крізь сльози бідкалась: «Такої долі, яка випала мені, нікому, навіть ворогу, не побажаю».
Про ті страшні дні вже написано багато. Але повість про мученицьку смерть майже трьох тисяч невинних і беззахисних жертв — нескінченна.
http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=1435
Назву цього села знають в усьому світі. Знають як символ фашистського варварства. У вересні 1942 року гітлерівці в ході каральної операції під кодовою назвою «Трикутник» спалили 715 будинків, закатували і розстріляли 2875 жителів села та навколишніх хуторів, серед яких було 1620 дітей.
Та Кортеліси відродилися, стали пам'ятником тим, хто згорів у страшному полум'ї війни. 28 серпня, у день Успіння Пресвятої Богородиці, славне село відзначило своє 512-річчя. І знову у пам'яті людській постала «чорна середа».
У Кортелісах із початку війни знайшли притулок майже півтори сотні оточенців з-під Бреста та втікачів з ешелонів, що везли людей на фашистську каторгу. У тамтешніх лісах діяв партизанський загін під командуванням захисника Брестської фортеці старшини Бориса Михайловського. У травні сорок другого він розгромив поліцейську дільницю в Кортелісах, неодноразово нападав на німецькі пости.
Намагаючись зупинити розгортання партизанського руху, гітлерівці вдались до жорстоких розправ. Під час першої облави влітку 1942-ого в Кортелісах німцям вдалося схопити близько тридцяти чоловік, в тому числі й сім'ю найбагатшого з євреїв — Біюмінга. Їх розстріляли на околиці Млинового.
Невдовзі сталась ще одна драма, пов'язана з євреями, про яку розповів житель Млинового Йосип Гордійович Ліхван. На хуторі Довга Нива радянські партизани намагалися пограбувати двох молодих євреїв. Захищаючись, ті поранили одного з лісових гостей. Довідавшись про це, фашисти відразу ж приїхали на той хутір, де сталась сутичка, і знайшли важкопораненого партизана. Після допиту гітлерівці його розстріляли. Відтак поїхали в Кортеліси і заходились скликати євреїв, обіцяючи їм помилування. За словами фахового історика, а нині радника голови районної ради Миколи Михалевича, який багато років збирав свідчення очевидців кортеліської трагедії, їм вдалося обдурити декілька десятків чоловік, яких вивезли у Мокрани і там розстріляли. Партизани, в свою чергу, відомстили за смерть свого товариша. За кілька днів вони винищили майже сотню кортеліських євреїв, не пошкодувавши ні жінок, ні дітей. Німці ж, тим часом, влаштували в Кортелісах другу облаву і заарештували сім чоловік, родичі яких були в партизанах. Їх розстріляли привселюдно на майдані в центрі села, біля церкви.
А 22 вересня 1942 року з'явився «оперативний наказ про знищення сіл», виданий командиром 3 поліцейського батальйону 15-ого поліцейського полку майором Голінгом. У ньому під першим пунктом значиться: «23 вересня 1942 року батальйон знищує розташовані в районі на північний захід від Мокран отруєні бандитською заразою села: Бірки, Заболоття і Борисівку. Рота «Нюрнберг» знищує Кортеліси… Початок операції о 5 годині 30 хвилин.
Удосвіта німці оточили Кортеліси зовнішнім зашморгом. До центру села зганяли людей з усіх хуторів. Дітям казали йти до школи. Дорослим — на сход, бо мають зачитати якийсь наказ. Стариків, жінок гнали до церкви. Зігнаних людей замкнули в церкві, школі та прилеглих до центру будинках. І лише тоді команді поліцейських було видано лопати для копання ям. Гітлерівці на зручних для себе позиціях поставили легкі кулемети й розпочали страхітливий розстріл ні в чому не винних людей. Розстріл проводили в п'яти місцях одночасно, заглушуючи працюючі кулемети ревінням автомобільних двигунів.
На щастя, частина кортелісців чудом уціліла. Деякі з них живуть і донині. Їх немов сама доля вберегла, щоб розповіли людям правду. Добре пам'ятає ту трагедію жителька хутора Ягідково — 84-річна Марія Овсіївна Корнелюк. Як розповіла жінка, того дня вона у дядька, що мешкав у Млиновому, копала картоплю. Увечері її батьки поїхали додому, а Марія залишилась на ночівлю. Йшов час, а батьки чомусь не поверталися. Побачила її якась жіночка й сказала: «Німці людей в Кортелісах на сход збирали і всіх вистріляли».
Марія побігла додому, але нікого не застала. Всі рідні — батько з матір'ю, два його брати і сестра з чоловіком — були розстріляні. На четвертий день, коли карателі вже залишили село, Марія з кількома вцілілими односельчанками ходила розкопувати могили з надією, що знайде тіла батьків, щоб поховати. Та дарма. Вбитих людей було так багато, що знайти рідних було неможливо. Земля на могилах і поза ними була просякнута кров'ю.
Після знищення людей фашисти ще кілька днів грабували Кортеліси: возили підводами зерно, худобу, одяг. Потім підпалили всі будівлі. Останньою спалили церкву. Карателі знищили також двадцять навколишніх хуторів, у тому числі й хутір Рябіно.
Марію Корнелюк хрещений батько тоді запросив на весілля своєї дочки. Зібрались сусіди, родичі. Фашисти тим часом почали оточувати хутір. Хтось побачив німців, і гості з жахом кинулись втікати. Марія, не розгубившись, вистрибнула у вікно і щодуху кинулась до лісу. Вціліли також молоді та музикант зі своєю скрипкою. Марія Овсіївна під час нашої зустрічі крізь сльози бідкалась: «Такої долі, яка випала мені, нікому, навіть ворогу, не побажаю».
Про ті страшні дні вже написано багато. Але повість про мученицьку смерть майже трьох тисяч невинних і беззахисних жертв — нескінченна.
http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=1435
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-09-28 06:54 pm (UTC)An article on the 70th anniversary of the Nazi-led execution of some 2000-3000 residents of the Ukrainian village of Kortelisy and surrounding hamlets in Volhynia under a pretext of anti-partisan activity ignores participation of the local police units, most of whose members later joined the UPA. The article also engages in historical revisionism by claiming that Soviet partisans executed close to 100 Jews in Kortelisy in summer of 1942 even though all previous studies and testimonies say that Kortelisy Jews were executed by the Nazis with assistance of the local police in a neighboring village and near Ratno ghetto. The Kortelisy massacre, like similar annihilation of hundreds of other villages in Ukraine, receives limited media coverage, and it remains little-researched in both Ukraine and the West.
я у него спитала, які попередні дослідження має на увазі пан Качановській? Ті що робилися за радянські часи? То почитайте німецькій звіт, як нищіли Кортеліси. Поліцаї стояли в оточенні та мали по одному набою. Що вони оточують і навіщо, їм ніхто не доповідав, тому що у багатьох поліцаїв в Кортелісах мешкали родичі. В статті зрозуміло написано, що деякі очевидці живуть і до нині...І вони свідчать! Чи ви навмисно ігноруєте спогади, які не вписуються в вашу концепцію?
відповідь досі чекаю...
no subject
Date: 2012-09-28 07:34 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-28 07:40 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-28 07:42 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-29 08:38 am (UTC)"Довэрай - но провэрай" (с) от Рейгана - Горбачёву
Операция "Багратион" - 23 июня — 29 августа 1944
28 июня 1944 освобождён "приграничный" Могилёв.
26 июня 1944 освобождён "приграничный" Витебск.
no subject
Date: 2012-09-29 10:29 am (UTC)"Коли у лютому 1943 року звістка про поразку Вермахту дійшла до Білорусі, то 12 тисяч поліцаїв і членів міліції покинули німецьку службу і перейшли до радянських партизанів. Згідно з одним звітом, лише 23 лютого до такого кроку вдалося 800 осіб. Це означало, що частина білорусів, які у 1941-1942 роках на службі у нацистів вбивали євреїв, у 1943 році приєдналися до радянських партизанів. Більше того: людьми, що вербували цих білоруських партизанів, політичними офіцерами серед партизанів часом були євреї, що уникнули смерті від рук білоруських поліцаїв, утікши із гетто. Євреї, що рятувалися від Голокосту, вербували його виконавців"...
no subject
Date: 2012-09-28 07:56 pm (UTC)Теперь, то... "правда" - выльется потоком!
no subject
Date: 2012-09-29 08:52 am (UTC)саме під Кортелісами на шосе Ковель-Рівне загін УПА-Північ "Помста Полісся" під командуванням Василя Вовчака-Шума 2 травня 1943 року знищив начальника штабу "штурмових загонів" (СА) НСДАП Віктор Лютце.
Гітлерівці приховали причини смерті високого урядовця й пояснили його загибель автокатастрофою.
Радянські видання (енциклопедія "Українська РСР у Великій Вітчизняній війні!, 1975) зазначали, що Лютце знищили радянські партизани.