Прощавайте, Толстоєвські!
Oct. 20th, 2014 04:31 pmOriginally posted by
dniprovska at Прощавайте, Толстоєвські!
Оце недавно ревізувала я свою домашню бібліотеку на предмет «шопачітать» і підмітила, що в мені абсолютно не хочеться брати до рук російську літературу. Навпаки, з’явилося стійке бажання засунути кудись подалі усіх цих Пушкоєдових з Толстоєвськими – щоб не муляли очі і не займали зайвого місця на полицях. Ні, це – не помста за Кримнаш і Навароссію – навіть у найтемніші часи російської окупації, коли ще не було впевненості, що РФ заплатить дорогу ціну за агресію проти України, в мене не виникало наміру схопити жужмом всю російську «нєтлєнку» і вкинути її у піч. Просто настав момент, коли я чітко усвідомила: МЕНІ ЦЕ БІЛЬШЕ НЕ ЦІКАВО. Я більше не хочу зустрічатися з героями російських письменників, бо що по суті являє собою російська література? По суті то є одна довжелезна депресивна «Повєсть о лішнєм чєловєкє». Чацький, Онєгін, Печорін, Тентетніков, Обломов, Базаров, Рудін, Лаврецький, Чулкатурін, Бельтов, Болконський, Вронський, Раскольніков, Версілов, Мишкін, Ставрогін… Додайте сюди ще цілу купу неприкаяних персонажів Чехова і «задумавшихся людєй» Горького – і спитайте себе, чи хочеться вам і надалі бовтатися в цьому липкому болоті безвиході? Мені – ні, тому: «с глаз долой – із сєрдца вон», бо все, що описує російська література – мертве, безплідне й вторинне – побічний ефект жорстокого експерименту, який цар Петро Романов поставив на Московії…
Недавно у І-нет хтось вкинув тезу, що Петро Великий прорубав вікно в Європу, а карлик Ліліпутєн його зачинив. Що ж, зачинив – і грець з ним: цілком логічне завершення провального проекту. Бо кому, як не Путіну знати, що його уряд – все ще єдиний європеєць у Росії і що поспішні, поверхові та суперечливі реформи, започатковані Петром, не змінили варварської природи російського суспільства, а лише прикрили її куцою європейською одежиною. Спілкування через віконце не принесло добра ні Європі, ні Московії. Крізь дірку, пробиту скаженим царем, у Старий Світ полізла дика азійська орда і почала топтатися лаптями по культурному європейському ґрунту, а свіжий вітер, що подув із Заходу у затхлу російську ізбу, лише бентежив її мешканців, збивав їх з толку та час від часу зривав їм дах.
Реформи Петра (які відкрили московітам широкий доступ до європейської освіти і породили масу освічених, інтелектуально розвинених індивідів, яким нікуди було прикласти свої знання та навички, через що вони закисали на диванах, або бісилися, казилися і починали вилазити на Сенатську площу, кидатися бомбами та підбивати пролетаріат на бунт) гранично акцентували фатальні протиріччя російського буття, закладені ще при останніх Рюриковичах. У Московській державі в силу низки об’єктивних чинників (на яких зараз недоцільно зупинятися) політична ґенеза суттєво випереджала соціально-економічну і забезпечувалася жорстоким грабунком та поневоленням суб’єктів виробництва. Така система призводила до нищення приватної ініціативи (джерела економічного та культурного розвитку), економічної стагнації та деградації, що врешті-решт позначалася на політичній сфері й провокувало черговий сплеск насильства з боку держави. Велич та міць «Государства Россійскаго» і якість життя його населення як правило перебували у зворотній пропорції.
Глибинні протиріччя, безлад та жорстокості російського буття викликали в росіян цілу купу когнітивних дисонансів та психологічних розладів, які красиво іменуються «загадкамі души русской». Копирсанням у цій загадковій (невротичній) російській душі та пошуком виходу з безвиході і займається російська література. Тому її так погано розуміють на Заході, де політичний та економічний розвиток протікав цілком гармонійно і де були відсутні аномалії й суперечності, що формували свідомість російських людей та служили мотивами їхньої «загадкової» поведінки.
Українці ж, які триста років перебували з росіянами в одному ярмі, прекрасно розуміють їхню літературу. Для нас не є загадкою, чому Онєгін прошляпив Тетяну; чому Обломов так і не встав з дивану, а Раскольніков ні сіло, ні впало уколошкав бабу-лихварку; чому молодий князь Болконський стояв, як телепень, на Бородінському полі, витріщившись на бомбу, що крутилася біля його ніг, і ДУМАВ, а його невгамовний батечко, замість того, щоб зібрати свої лахи та забратися подалі від французів, пошкандибав збирати ополчення, щоб самотужки дати бій інтервентам, поки його самого не розбила кондрашка …
Але чи є це розуміння такою вже великою цінністю? Боюсь, що ні. В українців є вибір: або продовжувати місити одну смердючу багнюка з народом, який і сам не живе, й іншим не дає, і осягати глибинні смисли ЙОГО культури, або відгородитися від цього злощасного народу стіною і втратити ключ до «загадкової російської душі». Я віддаю перевагу стіні на Сході і широко відкритим дверям у бік Атлантики. Але ніякі кам’яні мури не зроблять нас самодостатньою європейською нацією, якщо ми не вийдемо з російського мовно-культурного простору і не почнемо черпати з першоджерел.
Тому я засуваю подалі Толстоєвських, які втратили для мене актуальність. ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!
Недавно у І-нет хтось вкинув тезу, що Петро Великий прорубав вікно в Європу, а карлик Ліліпутєн його зачинив. Що ж, зачинив – і грець з ним: цілком логічне завершення провального проекту. Бо кому, як не Путіну знати, що його уряд – все ще єдиний європеєць у Росії і що поспішні, поверхові та суперечливі реформи, започатковані Петром, не змінили варварської природи російського суспільства, а лише прикрили її куцою європейською одежиною. Спілкування через віконце не принесло добра ні Європі, ні Московії. Крізь дірку, пробиту скаженим царем, у Старий Світ полізла дика азійська орда і почала топтатися лаптями по культурному європейському ґрунту, а свіжий вітер, що подув із Заходу у затхлу російську ізбу, лише бентежив її мешканців, збивав їх з толку та час від часу зривав їм дах.
Реформи Петра (які відкрили московітам широкий доступ до європейської освіти і породили масу освічених, інтелектуально розвинених індивідів, яким нікуди було прикласти свої знання та навички, через що вони закисали на диванах, або бісилися, казилися і починали вилазити на Сенатську площу, кидатися бомбами та підбивати пролетаріат на бунт) гранично акцентували фатальні протиріччя російського буття, закладені ще при останніх Рюриковичах. У Московській державі в силу низки об’єктивних чинників (на яких зараз недоцільно зупинятися) політична ґенеза суттєво випереджала соціально-економічну і забезпечувалася жорстоким грабунком та поневоленням суб’єктів виробництва. Така система призводила до нищення приватної ініціативи (джерела економічного та культурного розвитку), економічної стагнації та деградації, що врешті-решт позначалася на політичній сфері й провокувало черговий сплеск насильства з боку держави. Велич та міць «Государства Россійскаго» і якість життя його населення як правило перебували у зворотній пропорції.
Глибинні протиріччя, безлад та жорстокості російського буття викликали в росіян цілу купу когнітивних дисонансів та психологічних розладів, які красиво іменуються «загадкамі души русской». Копирсанням у цій загадковій (невротичній) російській душі та пошуком виходу з безвиході і займається російська література. Тому її так погано розуміють на Заході, де політичний та економічний розвиток протікав цілком гармонійно і де були відсутні аномалії й суперечності, що формували свідомість російських людей та служили мотивами їхньої «загадкової» поведінки.
Українці ж, які триста років перебували з росіянами в одному ярмі, прекрасно розуміють їхню літературу. Для нас не є загадкою, чому Онєгін прошляпив Тетяну; чому Обломов так і не встав з дивану, а Раскольніков ні сіло, ні впало уколошкав бабу-лихварку; чому молодий князь Болконський стояв, як телепень, на Бородінському полі, витріщившись на бомбу, що крутилася біля його ніг, і ДУМАВ, а його невгамовний батечко, замість того, щоб зібрати свої лахи та забратися подалі від французів, пошкандибав збирати ополчення, щоб самотужки дати бій інтервентам, поки його самого не розбила кондрашка …
Але чи є це розуміння такою вже великою цінністю? Боюсь, що ні. В українців є вибір: або продовжувати місити одну смердючу багнюка з народом, який і сам не живе, й іншим не дає, і осягати глибинні смисли ЙОГО культури, або відгородитися від цього злощасного народу стіною і втратити ключ до «загадкової російської душі». Я віддаю перевагу стіні на Сході і широко відкритим дверям у бік Атлантики. Але ніякі кам’яні мури не зроблять нас самодостатньою європейською нацією, якщо ми не вийдемо з російського мовно-культурного простору і не почнемо черпати з першоджерел.
Тому я засуваю подалі Толстоєвських, які втратили для мене актуальність. ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!
no subject
Date: 2014-10-20 01:34 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 01:37 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 01:48 pm (UTC)Ну блин, ну на кой хрен писать на мове?
no subject
Date: 2014-10-20 02:48 pm (UTC)Вы уж определитесь.)
(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2014-10-20 03:21 pm (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2014-10-20 02:18 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 03:25 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 03:57 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 03:06 pm (UTC)Примерно как Вы я чувствовал себя после совецкой школы, п.ч. всё это общество его дух прививает ненависть не только к русской литературе, обязательностью, зубрёжкой и примитивом изучения материала подогнанного под политизированные клише, но и общемiровой литературе, культуре. Точно такие-же и учителя обучающие своих подопечных законам общественной морали соответствующего типа... Всё это общество живущее по волчьим и вульгарным законам вообще приучает сознание к стяжательскому в утилитарном, и материалистическом смысле познаванию культурологического материала. Примеривая его персонажи к своему мiровоззрению сформiрованному в этой системе, среде человек считает рассматриваемое как несущественное, и смехотворное
Уверяю Вас - точно также как Вы множество россиян относится к русской литературе и искусству. Его для них не существует не только в его действительном значении, но и вообще в самостоятельном, что-то из себя представляющем. Вина за это лежит, естественно, на общественной морали и на тех кто вызвал такое отношение к материалу. Относительно украинцев: конечно странно думать, что литература страны проявляющей агрессию в отношение их страны будет пользоваться успехом, и будет почитаться среди них. Но поверьте, те-же вопросы нравственности, жизни и смерти, добра и зла ставили и ставят представители всех наций человечества, писатели всего мiра. Поэтому если Вы замените слово русский на слово английский, американский, французский, финский, норвежский.... то увидите, что они нисколько не меняются. Иногда мне тоже кое-что тяжело читать, но если относится безпристрастно к материалу, то можно обнаруживать интересные вещи, извлекая пользу для себя не смотря ни на что.
P.S. Кстати, "Толстоевский" это американское название русской литературы.)
no subject
Date: 2014-10-20 03:27 pm (UTC)Разумеется, есть вечньіе темьі, но русская литература имеет свою, специфическую тематику. Например, в европейской литературе образ лишнего человека совсем не типичен, хотя и встречается, в русской литературе нет ни одного знакового, хрестоматийного, крупного произведения, где б не фигурировал лишний человек. И все по сути пронизано безьісходностью...
no subject
Date: 2014-10-20 03:52 pm (UTC)Что касается этой темы. Если учесть христианское понимание её вопроса: то известно, что "чем больше страдает душа здесь на земле, то тем лучше будет её учесть в раю", т.к. многими скорбьми выложен путь в Царство Небесное. Если мы принимаем эту идею не умозрительно, а так как она трактуется, то становится понятен путь отношения мыслящего и посвящённого в неё человека в самом русском обществе. Безконечная цепь мытарств и лишений. И никакого видимого удовлетворения. Думаю, что литература русская довела это почти до абсолюта, но дело не только в ней, сама российская жизнь игнорирующая личность человека, её жестокость, произвол, "безлюбовность", и безразличие отражается в литературе наилучшим образом.
Должен заметить, настоящее общество уже не русское. Это, кстати, сказывается и в самой литературе. Ни одного характерного для такого русского сознания "вечного вопроса", ни чувств открытых, и ясных, не лукавых и не пустых, ну в общем, оно как деревянное (http://urb-a.livejournal.com/8145467.html).
Т.е. если раньше русская культура словно соревновалась в реализме старясь показать несчастие души оставленной в этом мiре на произвол судьбы, то уже совецкая словно соревновалась в том, чтобы показать "как счастлив" стал человек "страны советов".
"Небывало радостными стали
Каждый шаг, учеба и досуг
Потому что наш великий Сталин
Нам, ребятам, самый лучший друг."
Это конец, на этом можно ставить точку. После такого никакая литература уже невозможна.
no subject
Date: 2014-10-20 07:18 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 07:27 pm (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2014-10-20 07:06 pm (UTC)Ещё недавно ждал с интересом "Особое мнение" на RTVI, "Код доступа" Латыниной, ироничные замечания Белковского. Сейчас смотрю как на румын каких то обсуждающих свои румынские проблемы с сумасошедшим Чаушеску.
Причём это началось не со второго Майдана, а года 2-3 уже.
no subject
Date: 2014-10-20 07:10 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 07:15 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 07:28 pm (UTC)Якщо згодні, то бажано б (знов такі - то моя думка) відредагувати абзац про Петра - прибрати ще одну облуду, бо Петро тільки закріпив і посилив ту негативну тенденцію - ту саму що "закладена ще при останніх Рюриковичах".
Тільки переодягнув виконавців в інший одяг і збрив бороди.
no subject
Date: 2014-10-20 07:39 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-20 08:23 pm (UTC)взяла недавно почитать Моэма и поняла что быт англичан мне интересней. Хотя еще раньше я очень трудно запоминала иностранные имена и до середины книги путалась в героях.
Я тут с аварией подлодки вспомнила курск. Вспомнила, как мы держали кулаки за спасение экипажа. Как ждали каждую новость.
И как мне щас безразличны судьбы моряков которые возможно терпят крушение. Я даже закрыла глаза, представила их в темном трюме прощающихся с жизнью и ничего не кольнуло.
no subject
Date: 2014-10-20 08:26 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-21 07:51 am (UTC)Вот в этом разница между вами. Мне, например, даже правосеков и нацгадов жалко - они не так уж и виноваты в том, что такие дебилы и теперь служат пушечным мясом.
Хотя, наверное, вам уже не понять такого. Одесса показала кто есть где.
И помимо всего прочего, подлодки-то никакой и нет. А был обычный как всегда безграмотный вброс.
no subject
Date: 2014-10-21 08:11 pm (UTC)Я не первый день с тобой тут общаюсь и прекрасно знаю твое отношение к укропам и бандеровцам, так что не пытайся казаться лучше, чем ты есть на самом деле.
Но даже если поверить, что ты по-правде жалеешь "правосеов", то куда деть Алушку55? Или кваксика?
или вот этого идиота из комментов с ником RamonLeiborub
https://twitter.com/Andriy_Kovalov/status/524610245537304579
no subject
Date: 2014-10-21 09:00 am (UTC)no subject
Date: 2014-10-21 08:19 pm (UTC)Світ без них обходиться. мало хто на Заході їх читає насправді - і нічого, розвиваються...
no subject
Date: 2014-10-22 05:51 am (UTC)Окромя москальских, есть масса других интересных.
Развивайтесь, кто же вам мешает?
(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From: