Щоб не забувалося, як воно бувало колись.
10 лютого 1946 року відбулися "вибори" до так званої верховної ради СРСР. Як і всі інші "вибори" в СРСР, як і всі "вибори" дотепер, вони відбувалися в обстановці перекреслення всякої демократії. Народ не вибирав вільно своїх справжніх представників, а "вибирав" згори назначених кандидатів, вигідних сталінським вельможам. Зокрема в західних областях УКраїни, де активна протибільшовицька боротьба найсильніша, ці "вибори" проходили без збереження навіть будь-яких демократичних форм. Виборчий терор прибрав тут нечуваних розмірів і форм. Перед виборами в кожному селі заквартирував ганрізон військ НКВД, наприклад, в селах Жидачівського району (Дрогобицька область) бело розташовано 600 енкаведистів (без залоги самого райцентру), в селах Стрийського району цієї ж області разом з райцентром - 5253 енкаведисти, в Перемишлянському та Поморянському районах Львівської області - понад 3200.
( Read more... )Продовжують "голосування". Знову по хатах ходять чекісти, "припрошують" "виборців", не вступаються з хати, грозять, кленуть. Та це їм мало помагає.
От одна жінка таки вперлась. Не схотіла іти на "вибори". "Пощо мені цього? В совєтськім союзі існує демократія, вільно й не голосувати", - заявляє чекістові. Та цей не слухає, тягне її силою у виборчу хату. Ця і тут протестує, - "Не хочу голосувати, мені цього не треба" - говорить вона. Відпоручник райпарткому вже й припрошує її: "Возьми тільки виборчого бюлетеня та ним виборчої урни діткни. Ми вже за тебе вкинемо. Це буде так, неначе б це ти проголосувала".
Та жінка недаром наслухалася мітінгів про демократію і виборче право. "Вибори добровільні, і я не хочу голосувати!" - повторяє вперто.
Копали ногами, штовхали в плечи, били її, аж синці, а відтак і кров повиступали. Вкінці стероризована і повчена практично, як здійснюється добровільне виборче право у совєтській демократії, взяла виборчого бюлетеня, замочила його у своїй крові, що текла зі свіжих ран, вкинула у виборчу урну і при цім сказала: "Ось вам ваша демократія!"
Вістка про цей випадок з виборчим бюлетенем, який побита жінка з села Крушельниці замачала на знак протесту у своїй крові, - розійшлась широко.
Дістав, мабуть, командант енкаведівського гарнізону села Крушельниця, що не вспів за так довгий час перевиховати по-сталінськи населення, не впоїв у нього совєтської "демократії". Та мабуть потішився, коли довідався, що таке саме і ще "гірше" було в час виборів не тільки в Крушельниці, але всюди...