«ДВОМОВНІСТЬ» СУРЖИКА І МАТА.

[mysliwiec.livejournal.com]

Тому повернімося до питання того ж таки Павловського: «Что такое Россия, если не армия и русский язык?» — це, так би мовити, програма-мінімум російської експансії. Але російська армія переживає, як відомо, не кращі часи. Не раз оголошували, що вона володіє таємничою суперзброєю. Однак зброя та досі, хвалити Бога, таємнича, а от радянський металобрухт у вигляді «важкої артилерії» — цілком видимий. Об’їхавши пів-Європи, реліктові танки можуть хіба що — для маскування, аби їх ніхто не знайшов — вкритися осіннім листям і дивитися сни про Сталіна. Тож залишається мова.

Розв’язання проблеми російської ідентичності в плані мови здійснюється в Росії двома способами: законодавчим тиском всередині країни та екстенсивним розширенням простору вживання російської мови на пострадянській території. Причому в обох процесах присутні чинники, які згубно впливають на саму російську культуру. Перший чинник — це політизація і бюрократизація російської мови. Другий — варваризація російської мови внаслідок її експансії серед неокультурених шарів населення.

І російська царська, і російська радянська русифікація завжди найбільший успіх мала в основному серед людей малописьменних, позбавлених будь-якої культури і відповідно - власної усвідомленої ідентичности. У радянськи часи загалом невигластво було проголошене достоїнством. Невігластво культивувалося як гарантія політичної лояльності...
Не йдеться про всіх без винятку ромадян, які розмовляють російською мовою. Йдеться, власне, про не-громадян, про той родукт радянської "соціальної інженерії", якій руйнує Україну і якій зруйнував Росію.
Це, власне, і є той позбавлений культури, ще цілковито підрежимний за своєю ментальністю homo sovieticus, якій так вперто воює впродовж уже скількох років за російську як "регіональну" мову, а сам не здатен вивчити жодної мови, крім "совєтского язьіка",- хиткої піраміди фікцій, яка так і залишилась його єдиним "культурним" референтом.
А тим часом, якщо і є "двомовність" у цих реаліях, то не українсько-російська, а дещо більш специфічна: це «ДВОМОВНІСТЬ» СУРЖИКА І МАТА.

Єдина «двомовність», можлива в країні неляканих прем’єрів, які за роки своєї «проффесорської» діяльності не зуміли вивчити, як пишеться українською мовою це солодке слово «прем’єр».

Заїжджий з Москви письменник повідомляє в Києві, що українська мова «безперспективна» і що на пострадянському просторі автори завжди писатимуть російською, оскільки це гарантує більшу аудиторію, ніж її мають колишні радянські республіки Типова російська хворість — бачення світу виключно в оптиці Росії. І автор цих слів усерйоз переконаний, що пострадянська аудиторія — найцікавіша у світі. Що український письменник не спить, якщо його не прочитають де-небудь у сучасному «ѓраді Тьмуторокані». А як живуть словенські письменники з народом у два мільйони, данські, чий народ не добігає до п’яти мільйонів, чи фінські з аудиторією ледве більшою від п’яти мільйонів? Пишуть своїми мовами — і друкуються по всьому світу. І якщо їх не читають кримські пенсіонери чи депутати Донецької міськради, то вони цього навіть не помічають.

Вищезгаданий номінальний депутат Донецької міськради (а вона може бути і Харківською чи Севастопольською), який вважає, що українська мова може існувати як «фольклорна» і «для анекдотів», а от «великий и могучий» — це мова науки, елементарно не знає, що мовою науки в сучасному світі є англійська. Що без знання англійської неможливо працювати в параметрах сучасної науки і технології. Що російський науковий «текст» відстає від «тексту» англійського на світлові роки — а тим самим поглиблюється наукова і технологічна відсталість Росії та тих сусідів, яких вона все ще тримає у своїй орбіті.

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА
Римський університет «Ла Сап’єнца», Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України

http://www.day.kiev.ua/250158

Comments

[esgalar-teren.livejournal.com]

http://urb-a.livejournal.com/74427.html?thread=913851#t913851
Ну і де тут мова йшла про проценти? Товаришу дорогий, ви, схоже, навіть не пам'ятаєте того, що писали вище.

[minchuk-p.livejournal.com]

Дитятко... Если численность населения стран отличается, раз этак, в четыре - то видимо сложно сообразить, что считать имеет смысл относительные цифры, а не абсолютные. Нэ?

Белстат "черным по-русски" написал про "абонентов и пользователей", укрстат - только "абонентов", число пользователей привели Вы. От я и предложил посчитать в относительных цифрах. Но... Не дошло, да? :)