Ілюстрація: gazeta.dt.uaТі, хто ще учора висловлював сумнів щодо автентичності
документа, опублікованого у «ДТ» (Комплекс заходів для залучення України до євразійського інтеграційного процессу), мають сатисфакцію. У своєму коментарі «Інтерфакс»
Віктор Медведчук не те що не відхрестився від авторства, але й доволі самовпевнено
заявив, мовляв, Україні слід звикати до нових відносин із Росією.
Медведчук може не перейматися: звикаємо. І процес звикання розпочався, далебі, без його участі, тобто ще задовго до появи на світ одіозного документа. А от коментарі екс-глави кумової адміністрації та чинного кума президента РФ Путіна відгонять надто вже невитонченими парфумами, виготовленими, мабуть, на тій же лінійці, що й сумновідома
відозва «148-и» до Сейму ПР з вимогою визнати події на Волині актом геноциду українців проти поляків. Такий собі «аромат» колаборації, зради та угодовства перед грошодавцями і патронами. Аромат, який ставить на одну дошку «витонченого юриста», естета (судячи із інтер’єрів кримського палацу), недавнього прихильника європейської соціал-демократії Медведчука і маргіналів на кшталт Каліснічєнкі.
Я не схильний до навішування ярликів, тому просто процитую «Інтерфакс». «Мені здається, в Україні перекручено розуміють ці дії з боку Росії, і в даному випадку - країн Митного союзу. Бо
є регламенти, є нормативи (
курсив мій –
Авт.), і їх треба дотримуватися», - каже Медведчук після вибачень голови російської Федеральної митної служби Константіна Ромодановского. Для Медведчука цих вибачень не існує: «Після того, як посипалися звинувачення з українського боку, російська митниця дала коментар і роз'яснила, що це нормативи, які діють стосовно всіх».
Медведчук «співає» не сам, а дуетом із радником президента РФ
Сєргєєм Ґлазьєвим, якому приписують співавторство документа, який опублікувало «ДТ». Тому ж таки «Інтерфакс» Ґлазьєв
заявив, що «ми про всяк випадок готуємося до жорсткішого митного адміністрування, якщо раптом Україна здійснить цей
самовбивчий крок (
курсив мій –
Авт.), підписуючи угоду про асоціацію з ЄС».
Щодо «самогубства», то, даруйте, дозвольте нам самим визначати його спосіб, якщо вже на те пішло. Що ж до жорсткішого митного адміністрування, то Ґлазьєв придумав для нього просто таки вбивчу аргументацію. Мовляв,
Росія остерігається (!) напливу через Україну європейських товарів (!!!). Просто супер, - загумінок боїться, що до його крамниць, не приведи Господи, потраплять якісні, перевірені і визнані в цивілізованому світі товари. Ліпше вже китайський ширвжиток… Чи знає про цю осторогу радника президента російський споживач? Чи у випадку потрапляння російська продукція залежуватиметься у коморах, не здатна конкурувати із європейською? Мені ж чомусь цей страх нагадав про совєтську упередженість перед джинсами.
Ми говорили про низьке – про колаборацію, зашореність, пихатість і загубленість у часі. Тепер час про високе. Під час телефонної
розмови з прем’єром
Миколою Азаровим прем’єр же
Дмітрій Мєдвєдєв особливо наголосив на тому, що «пріоритетом співробітництва (
між Україною та РФ –
Авт.) має бути виконання програми інвестиційного співробітництва, в першу чергу,
у високотехнологічних галузях промисловості (
курсив мій -
Авт.). Мабуть, сусідський урядник спохопився, згадавши, що крім «Рошену» та сиру, Україна постачає до Росії обладнання для атомних станцій, військово-промислового комплексу тощо. І згадав про «високе»…
Ігор Гулик( Читать по-русски )